Готич М. І. Рецепція християнського персоналізму Августина в сучасній православній теології

Дисертаційна робота присвячена систематичному критичному аналізу рецепції християнсько-персоналістичної теології Августина у православній думці кінця XX - початку XXI століть. Доведено, що сучасна історико-філософська та історико-богословська думка переживає зсув парадигми у розумінні теології Августина від есенціальної до персоналістичної. Православні теологи початку XXI століття у творчості Августина знаходять джерело для спекуляцій про Бога не просто як про спілкування Трьох, а як про спільноту любові. Виявлено, що православні фундаменталісти критикують Августина за есенціалізм, фаталізм, представлення Бога як джерело покарань. Доведено, що виправдання августинізму від усіх звинувачень православних фундаменталістів стало можливим через відкриття радикальності персоналізму Августина та через критичне переосмислення історії православної рецепції августинізму. Встановлено, що для тріадології Августина принциповою є відмова застосовувати щодо Бога категорії загального та індивідуального. Відповідно, Божа сутність не може розумітися як щось "загальне", а іпостасі як "індивідуальне". Для Августина характерна більша конкретність в уявленнях про Божу сутність та про спілкування Трьох як реальність, яка цій сутності тотожна. Бог і є спілкування Трьох. Це спілкування є єдністю, і Троє різняться своїми відносинами у цьому спілкуванні. Сучасні православні богослови наголошують, що існує певна свобода у висловлюваннях при інтерпретації віросповідної ортодоксії, якою скористався Августин у своїй тріадології. Однак Августин завжди строго відрізняв у єдиному Богові Отця, Сина і Святого Духа, виступав проти субординаціонізму, модалізму та інших викривлених уявлень про Трійцю. Тому тріадології Августина і каппадокійців - це варіації у вираженні єдиного християнського віросповідання. Так само Августинове і каппадокійські вчення про співвідношення свободи людини і напередвизначення є цілком прийнятними для сучасної теології, вказуючи на таємницю відносин, яка осягається скоріше не у раціоналізованих системах, а через особистий досвід.