Лаврик О. А. Можливості хірургічної корекції ключових складових метаболічного синдрому

Метою роботи є підвищення ефективності хірургічного лікування хворих на морбідне ожиріння шляхом обґрунтованої оцінки застосування різних за типом баріатричних операцій та визначення їх впливу на ключові складові метаболічного синдрому. В матеріали дисертації включено 143 клінічних спостереження хворих після виконаних баріатричних операціїй, спрямованих на корекцію супутніх метаболічних порушень при морбідному ожирінні. У періопераційному періоді проведено аналіз перебігу основних показників метаболічного синдрому. Після комбінованих операцій шунтування шлунка та біліопанкреатичного шунтування порівняно з бандажуванням шлунка зниження надлишку маси тіла було більш вираженим, як і нормалізація показників вуглеводного, жирового обміну, корекція артеріального тиску та стабілізація прозапальних маркерів. Кількість пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу після бандажування шлунка зменшилася з 21 до 14 %; після шунтування – з 22 до 6%; після біліопанкреатичного шунтування – з 40 до 5 % (р < 0,05). Через 6 міс. післяопераційного періоду цільовий рівень гліколізованого гемоглобіну серед пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу: після біліопанкреатичного шунтування – у 94 %, шунтування шлунка – у 95 % та через 12 міс. після бандажування шлунка – у 58 % пацієнтів, що дозволило відмовитись від глюкозознижуючих препаратів. Доведено, що баріатричні операції нормалізують показники жирового обміну: кількість хворих із атерогенною дисліпідемією зменшилася в групі БПШ з 70 до 10 %, в групі ШШ – з 78 до 16 %, в групі БШ – з 47 до 25 % (р < 0,05), переважно за рахунок зниження ліпопротеїнів низької щільності. Метаболічний ефект баріатричної операції залежить від її типу. Мальабсорбтивна операція біліопанкреатичного шунтування є найбільш радикальним методом нормалізації жирового та вуглеводного обмінів та дозволяє досягти ремісії цукрового діабету 2 типу у 95 % пацієнтів.