Кисляк Б. М. Баян в камерно-ансамблевій музиці українських композиторів: історико-стильовий аспект.

Дисертація присвячена дослідженню специфічних і універсальних аспектів формування і функціонування баяна в камерно-ансамблевому жанрі в історико-стильовому, інструментально-органологічному, музикознавчому і виконавському аспектах. Визначається в ході історичного процесу автономізації музичного інструменталізму уособленість ансамблево-синтетичних принципів в органологічно-конструктивній будові та виконавсько-когнітивній структурі нових інструментів оркестрово(ансамблево)-подібного типу – фортепіано і баяна (акордеона). Останній виділяється в ансамблевих сполученнях розмаїттям артикуляційно-динамічної гнучкості з можливістю впливу на інтонування стаціонарної частини звуку, фактурним багатоголоссям, тембральним розмаїттям, що дозволяє йому утворювати перспективну ансамблеву підсистему. Здійснюється періодизація основних етапів розвитку інструментального ансамблю за участю баяна, які відповідають конструктивно-органологічним і виконавським станам інструмента та його ансамблевих функцій.