Пасічник О. В. Лікування ран у хворих із синдромом діабетичної стопи у фазі репарації з використанням багатої на тромбоцити плазми

Дисертацію присвячено розв’язанню проблеми поліпшення результатів лікування хворих з нейропатичною та змішаною формами СДС, у яких були рани на стопі у фазі репарації, шляхом місцевого використання БТП. Робота ґрунтується на аналізі результатів лікування 140 хворих із різними формами СДС. Основну групу склали 58 пацієнтів зі змішаною та нейропатичною формою СДС, лікування ран у 42 з них здійснювали місцевим застосуванням БТП, а у 16 пацієнтів БТП використали з метою підготовки ран до проведення дерматопластики. До групи порівняння увійшли 52 аналогічні пацієнти, у яких рани в другій фазі готували до дерматопластики за допомогою мазей на водорозчинній основі. Окрему групу було сформовано з 30 пацієнтів із ранами на стопі (10 пацієнтів з нейропатичною, 10 – з ішемічною та 10 – зі змішаною формами СДС) для вивчення відмінностей у процесах репарації різних форм СДС. У хворих на нейропатичну, ішемічну та змішану форми СДС морфологічно не було виявлено істотних відмінностей в особливостях клітинної реакції при формуванні грануляційної тканини. Протеморфометричне дослідження мікросудинного русла виявило достовірну відмінність між ішемічною та двома іншими формами СДС. Встановлено, що під впливом епідермального фактора відбувається стимуляція процесів репарації у пацієнтів із СДС, яка в остаточному підсумку веде до загоєння рани. Проте процеси формування сполучної тканини та шкірного епітелію якісно відрізняються від фізіологічних:зберігається набрякгрануляційної тканини, ділянки фіброзу за морфологією схожі на келоїдний рубець, епітеліальний пласт місцями з некробіотичними змінами. Отже, загоєння ран за допомогою дермальної пластики відбувається через обов’язковий етап запалення, яке може протікати латентно, особливо у хворих із нейропатичною формою. Під впливом БТП через досконалий неоангіогенез розвивається якісна грануляційна тканина, яка стимулює активну крайову епітелізацію ран. Швидкість епітелізації ран становила 7,6±0,4%, повна епітелізація настала через 29,1±2,9 доби. У хворих групи порівняння терміни загоєння ран становили 41,7±-3,3 доби, приживлення шкірного клаптя помічено у 79,5% хворих.