Об’єкт: співдружня косоокість. Мета: підвищити ефективність діагностики і лікування окорухових порушень при співдружній косоокості, на основі вивчення особливостей біопотенціалів окорухових м’язів методом поверхневої електроміографії та оптимізації показань для використання методу електростимуляції. Методи: візометрія, рефрактометрія, визначення кута косоокості за допомогою синоптофора та призм, офтальмометрія, офтальмоскопія, біомікроскопія; поверхнева ЕМГ за допомогою комп'ютерного електроміографа M-TEST-2 та розробленого методу, визначення характеру зору за допомогою кольорового тесту, оцінка рухливості очних яблук; статистичні - пакет STATISTICA 8. Вперше визначено характеристики біоелектричної активності при поверхневій електроміографії горизонтальних прямих м'язів ока за амплітудою та частотою у здорових дітей з ортофорією (зовнішній прямий м’яз: середня амплітуда (АСР) від 6,2 до 13,4 мВ, частота від 41,4 до 78,6 Гц; внутрішній прямий м’яз: АСР від 6,25 до 14,3 мВ, частота від 42,7 до 74,64 Гц). Наявність чи відсутність відмінностей показників від зазначених дозволяють відрізняти різні форми косоокості. Вперше виявлено дисбаланс в роботі окорухових м’язів ока, що косить, про який свідчить відмінність в частоті біопотенціалів поверхневої електроміографії зовнішнього і внутрішнього прямих м'язів: при збіжній – внутрішнього, а при розбіжній – зовнішнього. Зокрема при співдружній монолатеральній неакомодаційній косоокості в порівнянні зі здоровими дітьми (109,29 ± 15,89 і 58,67 ± 15,97 Гц; 102,52 ± 14,45 і 60 ± 18,6 Гц відповідно) та при збіжній і розбіжній співдружній альтернуючій неакомодаційній косоокості в порівнянні зі здоровими дітьми (108 ± 15,7 і 58,67 ± 15,97 Гц; 104,85 ± 6,65 і 60 ± 18,6 Гц відповідно). Наявність косоокості супроводжується збільшенням частоти біопотенціалів поверхневої електроміографії на стороні ураження. Вперше у дітей з акомодаційною косоокістю на відміну від неакомодаційної форми косоокості не виявлено різниці в частоті біопотенціалів ПЕМГ зовнішнього і внутрішнього прямих м'язів (54,86 ± 4,1 і 54,4 ± 4,71 Гц). Вперше запропоновано та розроблено методику поверхневої електроміографії для окорухових м'язів ока з використанням модифікованого електрода, яка дозволяє об'єктивно визначати біоелектричну активність окорухових м’язів, є абсолютно безболісною і безпечною та може бути застосована в амбулаторних умовах. Визначено середні показники біоелектричної активності зовнішніх прямих м'язів ока у здорових дітей (ЗПМ: Aср 9,80 ± 3,60 мВ, частота 60 ± 18,6 Гц; ВПМ: Aср 10,19 ± 3,94 мВ, частота 58,67 ± 15,97 Гц). Визначено достовірні відмінності в показниках частоти біопотенціалів ПЕМГ екстраокулярних прямих горизонтальних м'язів ока при співдружній акомодаційній і неакомодаційній косоокості, що підвищує ефективність диференційної діагностики між цими видами косоокості. Виявлено збільшення частоти біоелектричної активності м’яза після електростимуляції у дітей зі співдружньою косоокістю в 95% випадків після проведеного курсу лікування. Метод електростимуляції зменшує дисбаланс в показниках біопотенціалів ПЕМГ зовнішнього і внутрішнього прямого м'язів на оці, яке косить, що супроводжується зменшенням кута девіації і поліпшенням бінокулярних функцій у дітей зі співдружньою неакомодаційною косоокістю. Запропоновано коефіцієнт частоти Кν – це співвідношення частоти біопотенціалів між частотою біопотенціалів поверхневої електроміографії внутрішнього та зовнішнього прямих м’язів при збіжній косоокості та між частотою зовнішнього до внутрішнього прямих м’язів ока при розбіжній косоокості у пацієнтів до лікування, який має прогностичну цінність для лікування методом електростимуляції. Результати роботи впроваджені в клінічну практику лабораторії розладу бінокулярного зору ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В. П. Філатова НАМН України» та в КЗ «Криворізька міська клінічна лікарня № 8» ДОР, м. Кривий Ріг. Сфера застосування - медицина, офтальмологія.
