Перебийніс В. Б. Індивідуалізація тренувальних програм в річному макроциклі дзюдоїстів на етапі виходу зі спорту вищих досягнень

English version

Дисертація на здобуття ступеня кандидата наук

Державний реєстраційний номер

0419U003177

Здобувач

Спеціальність

  • 24.00.01 - Олімпійський і професійний спорт

29-06-2019

Спеціалізована вчена рада

К 64.862.01

Харківська державна академія фізичної культури

Анотація

Мета дослідження – встановити особливості побудови тренувального процесу дзюдоїстів різних вікових груп після виходу зі спорту вищих досягнень. Об’єкт дослідження – тренувальний процес дзюдоїстів на етапі виходу зі спорту вищих досягнень. Предмет дослідження – побудова тренувальних програм дзюдоїстів-ветеранів різних вікових груп у процесі річного макроциклу на етапі виходу зі спорту вищих досягнень. Методи дослідження: Теоретичний аналіз і узагальнення науково-методичних літературних джерел, пошук і використання інформації у глобальній мережі Internet; педагогічні методи дослідження (спостереження, анкетування, хронометрування, аналіз відеоматеріалів змагальної діяльності дзюдоїстів-ветеранів); тестування з використанням морфо-функціональних показників та показників фізичної підготовленості; метод експертних оцінок; педагогічний експеримент; методи математико-статистичної обробки отриманих матеріалів дослідження. Наукова новизна: вперше: розроблено систему заходів щодо здійснення спортивно-оздоровчих занять на етапі виходу зі спорту вищих досягнень; визначено рівень прояву рухових якостей та стану морфо-функціональних показників дзюдоїстів-ветеранів у різні вікові періоди; встановлено чинники травматизму, що притаманні єдиноборцям, та заходи до їх зниження; встановлено кореляційну залежність показників функціонального стану і тестів, що відображають рівень розвитку фізичних якостей дзюдоїстів-ветеранів різних вікових груп; розроблено та впроваджено тренувальні програми з 3-, 4- і 5-разовими заняттями на тиждень у дзюдоїстів-ветеранів після виходу зі спорту вищих досягнень; визначено доцільність кількості тренувань на тиждень відповідно до віку дзюдоїстів-ветеранів, а саме 30-34 роки – 5 разів, 35-39 – 4 рази, 40-44 і старше – 3 рази; встановлено ефективність використання інтервального гіпоксичного тренування у передзмагальній підготовці дзюдоїстів-ветеранів після виходу зі спорту вищих досягнень; визначено чинники, які негативно впливають на розвиток спорту ветеранів-дзюдоїстів та встановлено основні напрямки щодо їх подолання. Результати впроваджені в практику роботи клубу з дзюдо «Слобожанець» м. Харкова, збірних команд Харківської області з дзюдо, КСДЮШОР «Динамо» м. Харкова, збірних команд України з дзюдо серед ветеранів, а також до навчального процесу Харківської державної академії фізичної культури.

Файли

Схожі дисертації