Данілевич Т. Д. Клініко-прогностичне значення рівня альдостерону у хворих із гіпертонічною хворобою і частими нападами фібриляції передсердь, шляхи підвищення ефективності антиаритмічної терапії

Дисертація присвячена вирішенню актуальної задачі сучасної кардіології – підвищенню ефективності лікування хворих із ГХ і частими нападами ФП на підставі вивчення клініко-прогностичної ролі альдостерону, оцінки клінічної ефективності препаратів 1С класу (пропафенону та етацизину) при різних вегетативних варіантах ФП та в комбінованій терапії з блокаторами РААС (периндоприлом і лозартаном) й АМКР (еплереноном). Доведена значима асоціація плазмового рівня альдостерону з наявністю ГХ, ФП, абдомінального ожиріння, персистуючою формою і адреналовим варіантом ФП, збільшенням товщини інтима-медіа сонних артерій і концентричною ГЛШ, наявністю мітральної і трикуспідальної регургітації. Застосування препаратів 1С класу в пацієнтів з ГХ і частими нападами ФП упродовж 6 місяців у 35,8 % випадків призводить до повного усунення нападів аритмії і в 64,2 % – до часткового антиаритмічного ефекту. Антиаритмічна ефективність пропафенону асоціюється з більш високим (> 154 пг/мл), в той час як етацизину – з більш низьким (< 121 пг/мл) плазмовим рівнем альдостерону. Застосування комбінації лозартан + гідрохлортіазид й еплеренону асоціюється з вищою антиаритмічною ефективністю препаратів 1С класу.