Биба В. А. Організаційно-економічні аспекти розвитку фермерських господарств в Україні

У дослідженні поглиблено теоретичні, методологічні та практичні організаційно-економічні засади розвитку фермерських господарств і систематизовано основні моделі розвитку суб’єктів сільської сімейної економіки. Доведено, що за період 2000–2017 рр. фермерські господарства не стали провідними виробниками сільськогосппродукції, основним напрямом їхньої діяльності є виробництво рослинницької продукції, обсяги виробництва тваринницької продукції фермерськими господарствами є незначними. Встановлено, підвищення рентабельності діяльності середніх та великих і малих фермерських господарств, однак значення цього показника у групі малих фермерських господарств є заниженою внаслідок тінізації їхньої діяльності. Узагальнено діючі програми бюджетної підтримки розвитку фермерських господарств, систематизовано причини їх низької результативності й обґрунтовано пріоритетні напрями державної підтримки – галузі м’ясного скотарства, вівчарства, овочівництва відкритого ґрунту. Обґрунтовано найбільш доцільні системи оподаткування фермерських господарств та доведено доцільність поширення статусу виробника сільськогосподарської продукції на фізичних осіб-підприємців, які організували фермерське господарство, та включення їх до четвертої групи платників єдиного податку. Доведено необхідність у розробці регіональних програм підтримки малих фермерських господарств–виробників «нішевих» сільськогосподарських культур на основі коштів об’єднаної територіальної громади і держави. Обґрунтовано необхідність запровадження державної підтримки фермерів-початківців на основі надання гранту на створення сімейної тваринницької ферми на основі коштів місцевих об’єднаних територіальних громад та державного бюджету. Ключові слова: фермерське господарство, селянське господарство, сімейна ферма, ефективність, державна підтримка, виробництво.