Дисертація присвячена дослідженню побутування жанрової традиції реквієму в сучасному композиторському творчості Великобританії, яке показово в плані її еволюційної динаміки.
Творчі інтерпретації жанру реквієму британськими композиторами останньої третини ХХ – початку XXI ст. розглядаються в аспекті системної взаємодії різних рівнів проявів жанрової традиції.
Звернення сучасних британських авторів до реквієму пояснюється об'єктивними факторами історичного контексту європейської музичної культури, які пов'язані з морально-етичними устремліннями музичного мистецтва сучасності, і в комплексі утворюють соціокультурний рівень жанрової традиції. Для епохи рубежу ХХ – XXI ст., коли питання майбутнього людства стоять особливо гостро, реквієм бере на себе функцію музичного жанру, здатного осмислити дійсність, виявити її вузлові протиріччя, пов'язані з питаннями існування людини в сучасному світі і співіснування різних культур в «єдиному світі».
Музично-лексичний рівень жанрової традиції реквієму реалізується у творчості британських композиторів за допомогою використання структурно-семантичних, мелодійних, інтонаційно-ритмічних, тембрових і фактурних показників, які закріпилися за реквіємом в якості канонічних в ході його історичної еволюції.
Індивідуально-авторський рівень жанрової традиції реквієму є надзвичайно суттєвим фактором її еволюції: він пов'язаний з різноманітністю творчих інтерпретацій композиторами Великобританії жанру заупокійної меси. Зазначено, що індивідуальний стиль композиторів 1970–2000 рр. формувався в зовсім іншому національно-культурному контексті, ніж творчість їх видатного попередника Б. Бріттена. Їх творчість орієнтована на «інші» мови музичної виразності, і багато в чому – на «чисте», без академічного інтелектуалізму, відродження національних традицій, а також на актуальну з останньої третини минулого століття естетику «нової сакральності». Якщо розуміти сакральність традиційно, як атрибут спілкування людини як члена християнської спільноти з Трансцендентним, то інтерес сучасних композиторів Великобританії до літургійного жанру заупокійної меси пояснюється з точки зору магістральних стильових тенденцій музичного мистецтва останніх десятиліть. Якщо ж розглядати реквієми Б. Чілкотта, Дж. Раттера і Дж. Тавенера в контексті художньо-естетичному, а не в релігійному, то дані твори демонструють характерні риси «нової сакральності» як спеціального напрямку музичної творчості (звернення до літургійного жанру, використання в ньому канонічних літургійних текстів, орієнтація на концертне виконання).
