У дисертації представлено теоретичне узагальнення та нові підходи до вирішення наукової проблеми, яка виявляється в розкритті особливостей переживання різних типів провини у працівників Державної служби України з надзвичайних ситуацій.
У роботі виявлені основні напрями дослідження феномену провини, доведена необхідність розрізняти провину-стан і провину-рису. Провина-стан розглядається як тимчасове, ситуаційне емоційне переживання, тоді як провина-риса - це стійка особова характеристика, яка виражена в схильності до переживання стану провини.
Дослідження когнітивного, емоційного і поведінкового аспектів різних типів провини у пожежників-рятувальників виявило наявність істотних відмінностей.
Вивчення когнітивних складових провини-стану показало, що у момент переживання цієї емоції думки досліджуваних спрямовані на засудження свого вчинку, необхідність вирішення ситуації. Відзначається навантаженість думок побоюваннями втрати любові і поваги оточення. Вивчення емоційного компонента виявило, що провина найбільшою мірою пов'язана з внутрішнім занепокоєнням і соромом. Позбавлення від провини зазвичай робиться або планується зробити, як за допомогою вербальних засобів, отриманням пробачення, так і за допомогою предметних дій, які компенсують завданий збиток, виправляють ситуацію.
Актуалізація емоції провини сприяє включенню таких захисних механізмів психіки, як: компенсація, заміщення, регресія, проекція і витіснення, що було враховано нами при створенні програми психокорекції для цієї категорії рятувальників.
У пожежнх-рятувальників з переважанням провини-риси найбільш вираженими є показники провини того, що вижив і провини гіпервідповідальності; найменш - провини відділення.
Результати анкетування вказують на те, що провина-риса є тривалим, хворобливим, генералізованим, частенько ірраціональним переживанням морального характеру, що негативно впливає на самовідношення, взаємовідносини, самореалізацію. Вона сприяє формуванню компенсаторної поведінки, спонукуваної потребою у виправданні і виправленні помилок. Також може формувати "синдром самопожертвування", тобто невротичне прагнення усіх рятувати.
Найчастіше використовуваними механізмами психологічного захисту у цієї групи випробовуваних є: витіснення, компенсація, заперечення; найменш - проекція, реактивні утворення і заміщення.
На підставі результатів психодіагностики були створені програми психокорекції для пожежників-рятувальників з переважанням провини-стану і провини-риси. Проведена після психокорекції повторна психодіагностика переконливо доводить ефективність використаних психокорекційних заходів, як у випадку роботи з виною-станом, так і виною-рисою.
