Го Ц. -. Вокальна декламація як музично-семантичний феномен в європейській оперній творчості XIX – XX століття

Дисертація присвячена визначенню своєрідності жанрової природи оперної вокальної декламації та її музично-поетичних властивостей. На основі поєднання історіографічного та жанрово-стильового підходів з додаванням текстологічного методу та деяких положень поетології розроблюється підхід до вивчення вокальної декламації як художньо-естетичного феномена та типу оперного інтонування. Пропонується характеристика музично-словесної поетики оперного твору як синергійного феномена, що наголошує риторичні особливості оперного слова, актуалізує взаємодію вербальних та музичних чинників оперного інтонування. Вивчення історичних витоків та напрямів розвитку оперної декламації, їх стильових різновидів у романтичну добу сприяє виокремленню музично-інтонаційних параметрів оперної декламації та їх диференціації за естетично-смисловими й композиційно-стилістичними ознаками. Розкриваються тенденції розвитку музично-декламаційних засад романтичної опери в їх прямуванні від Дж. Верді до С. Барбера; визначаються естетичні і композиційні передумови декламаційно-мелодійної та декламаційно-речитативної стилістичних сфер опери С. Барбера «Ванесса». Розкриття значення вокальної декламації як семантичного посередника між камерно-вокальною та оперною жанровими формами здійснюється шліхом компаративного текстологічного підходу, дозволяє узагальнювати естетичний та композиційно-інтонаційний досвід європейських композиторів від романтичної доби до сучасності, типологізувати композиційні і стильові чинники оперної вокальної декламації як семантичного феномена.