Холодилова А. О. Регулювання та нагляд за діяльністю небанківських кредитних установ

Розкрито теоретичні та практичні аспекти й розроблено науково-методичні підходи до вдосконалення процесу регулювання та нагляду за діяльністю небанківських кредитних установ в Україні. Визначено сутність і зміст поняття «фінансове посередництво». Уточнено групування кредитних спілок, яке проведено на основі кореляційного аналізу основних показників їх діяльності, що дозволило виділити три групи спілок за двома основними ознаками. Конкретизовано визначення сутності поняття «небанківська кредитна установа». На основі аналізу процесу становлення та розвитку небанківських кредитних установ за роки незалежності України виокремлено сім етапів, визначено їх хронологічні рамки, характерні риси та особливості. Визначено головні проблеми, що стримують розвиток небанківських кредитних установ, та обґрунтовано основні напрями їх розв’язання. Запропоновано методологічні підходи до оцінки ефективності регулювання і нагляду за діяльністю небанківських кредитних установ шляхом запровадження системи індикаторів оцінки регуляторних заходів і процедур, розроблення сукупності організаційно-управлінських підходів щодо послідовності та організації проведення перевірок, визначення переліку необхідних документів і забезпечення контролю за виконанням прийнятих рішень, що сприятиме адаптації системи регулювання і нагляду за діяльністю небанківських кредитних установ відповідно до умов реформування системи регулювання фінансового сектору України. З урахуванням світового досвіду регулювання і нагляду за діяльністю небанківських кредитних установ розроблено науково-методичний підхід щодо створення та організації діяльності в Україні служби фінансового омбудсмена. Запропоновано впровадження в діяльності кредитних спілок нового економічного нормативу – коефіцієнта покриття ліквідністю (LCR). Обґрунтовано методологічні засади регулювання й нагляду за діяльністю небанківських кредитних установ на основі вдосконалення організаційних та інституційних засад їх функціонування, а також підвищення рівня політичної, операційної та фінансової незалежності регулятора, виходячи із необхідності концентрації регуляторних і наглядових функцій.