Метою дисертаційної роботи було зменшення частоти та важкості перебігу передменструального синдрому (ПМС) у жінок з ендометріозом шляхом розробки диференційованих заходів лікування проявів ПМС на основі вивчення механізмів його розвитку.
Частоту поєднання ПМС та ендометріозу визначали шляхом ретроспективного аналізу 1196 джерел медичної документації. Для проспективного обстеження було відібрано 103 жінки із поєднанням ПМС та ендометріозу. Визначення клініко-соціальних особливостей ПМС на тлі ендометріозу проводили за допомогою порівняння показників в співставних за віком групах контрою 1 (33 жінки хворих на ПМС) та 2 (35 жінок із ендометріозом). В подальшому жінок групи коморбідності було розподілено на 4 підгрупи згідно призначуваного лікування: група пацієнток які отримували дидрогестерон з немедикаментозними заходами -(1А), група пацієнток які отримували дидрогестерон та препарат, що містить магнію глутамату гідроброміду, γ-аміномасляної кислоти, γ-аміно-β-оксимасляної кислоти, вітаміну В6 (МГГ-ГАМК-ГАБОМ-віт.В6) з немедикаментозними заходами–(1В), група пацієнток, які отримували препарат МГГ-ГАМК-ГАБОМ-віт.В6 з немедикаментозними заходами –(2В), група пацієнток в якій застосовувались тільки немедикаментозні заходи –(2А).Оцінка ефективності лікування проводилась через 6 місяців.
Згідно отриманих даних, поєднання ПМС та ендометріозу визначалось у 53% випадків діагностованого ендометріозу. Жінки цієї категорії характеризувались вищим освітнім рівнем, проживанням в міській місцевості, працею в інтелектуальній сфері та наявністю тривалого стресового чинника в анамнезі. Разом із цим, для групи коморбідності характерним було переважання важкої форми, декомпенсованого перебігу ПМС, високоінтенсивного больового синдрому та зниженої якості життя при порівнянні із показниками контрольних груп. Перебіг ПМС на тлі ендометріозу в більшій мірі асоціювався із гормональним дисбалансом у вигляді більш вираженої лютеїнової недостатності, гіперпролактинемії у поєднанні із гіпомагніемією.
В динаміці дослідження було встановлено достатню ефективність застосування дидрогестерону для лікування проявів ПМС. Застосування препарату МГГ-ГАМК-ГАБОМ-віт.В6 в якості моноагента не знижувало в повній мірі вираженість усієї клінічної симптоматики, проте, супроводжувалось пригніченням проявів психо-патологічних реакцій. Лікування пацієнток в умовах одночасного застосування обох препаратів відзначалось сумацією та взаємопотенціюванням їх дії, що мало результатом повну нормалізацію порушень, або виражену клінічну ефективність, яка незалежно асоціювалась із тривалістю ПМС (β=0,159), вмістом прогестерону в лютеїнову фазу менструального циклу (β=-3,07), рівнем пролактину (β=1,46) та магнію в сироватці крові (β=-2,17).
