Іванкова І. М. Удосконалення методів діагностики та алгоритму розродження жінок з патологією плацентації

Дисертація присвячена проблемі підвищення ефективності профілактики і лікування масивних акушерських кровотеч у вагітних з патологією розташування та прикріплення плаценти за допомогою сучасних методів діагностики та удосконалення алгоритму розродження задля зменшення показника материнської захворюваності та смертності. Доведено, що у вагітних з аномалією розташування та прикріплення плаценти гіперпластичні процеси ендометрія і перенесені з приводу них вишкрібання слизової оболонки матки в анамнезі частіше виявлялися у пацієнток з врощенням плаценти; перенесені трофобластичні захворювання впливають на ризик розвитку аномалії розташу-вання та прикріплення плаценти; встановлена залежність між глибиною інвазії плацентарної тканини і паритетом. Проведений розрахунок відношення шансів підтвердив високий ризик аномалії прикріплення плаценти у випадках попередньо проведених двох і більше кесарських розтинів за даними анамнезу (p<0,01); встановлена пряма корелятивна залежність між кількістю кесарських розтинів в анамнезі та врощенням плаценти; переважним видом передлежання було повне передлежання плаценти, що достовірно показує вплив виду передлежання плаценти на ризик істинного прирощення/врощення плаценти (p<0,001). Встановлено прогностичну цінність різних методів діагностики патології плацентації (УЗД, доплерографія, МРТ) для вибору методу та об'єму оперативного втручання. Чутливість методу УЗД щодо встановлення аномалії розташування та прикріплення плаценти склала 96,4%, специфічність - 94,1%, проти 94,5% чутливість та 90,4% специфічність при МРТ. Науково обґрунтовано необхідність розроблення алгоритму розродження вагітних з патологією плацентації та комплексу лікувальних заходів з використанням сучасних методів хірургічного гемостазу, утеротонічної терапії та високочастотної аргоноплазменої коагуляції тканин, впроваджено у практику методику виконання кесарського розтину. Використання результатів наукової роботи дозволило підвищити ефективність прогнозування та профілактики акушерських кровотеч у разі патології плацентації, зберегти репродуктивний орган, зменшити показник материнської захворюваності та смертності, а також впровадити в практичну діяльність родопомічних закладів сучасні методи хірургічного гемостазу з технічним і медикаментозним супроводом та мультидисциплінарним підходом до розродження жінок з pl. percreta.