У дисертаційній роботі наведені теоретичні та практичні узагальнення вирішення науково-практичного завдання диференційованої корекції мікробіоценозу статевих органів жінок репродуктивного віку, хворих на лейоміому матки, шляхом оптимізації діагностичних, профілактичних, терапевтичних заходів. Досліджено проблеми порушення біоценозу піхви жінок репродуктивного віку, хворих на Лм м, що впливають на загальний стан організму, клінічний перебіг основного та супутніх захворювань, зокрема екстрагенітальних, гінекологічних, та репродуктивну функцію, фактори ризику виникнення лейоміоми матки. Удосконалено ультразвукове дослідження лейоматозних вузлів у жінок репродуктивного віку для визначення запальних змін їх тканин, дослідження видалених лейоматозних вузлів на наявність інфекційних чинників. Розроблена та впроваджена схема корекції біоценозу урогенітального тракту організму жінок репродуктивного віку, хворих на лейоміому матки, та їх постійного статевого партнера, що передбачає персоніфіковану одночасну корекцію локального (місцевого) і загального мікробного гомеостазу організму, зокрема шлунково-кишкового, урогенітального трактів, за рахунок регулярного застосування пробіотиків та пребіотиків двічі на рік при «нормоценозі» і «проміжному» типах мазка; при «дисбіозі», «вагініті» перед початком і після етіотропної терапії; перед і після хірургічного лікування; призначення пробіотика постійному статевому партнеру за показаннями. Застосування вдосконаленого алгоритму ведення пацієнток репродуктивного віку, хворих на лейоміому матки з різним типом мікробіоценозу піхви, за результатами лікування через 1 рік, сприяло збільшенню частоти «нормоценозу» на 34,7 % (р<0,001), «проміжного» типу – на 5,6 %, зменшенню частоти «дисбіозу» на 77,8 % (р<0,001) та «вагініту» – на 95,1 % (р<0,001), екзоцервіциту з ерозією шийки матки - на 21,2 % (р<0,001), вторинної постгеморагічної анемії - на 16,8 % (р<0,001), гіперполіменореї - на 18,8 % (р<0,001), дискомфорту внизу живота - на 21,7 % (р<0,001), тазового болю, тяжкості внизу живота – на 13,1 % (р<0,05), радикулоалгічного синдрому - на 12,3 % (р<0,05), частого сечовипускання - на 8,5 % (р<0,05). Зважаючи на вищевикладене, спостерігалось зменшення частоти та тяжкості супутніх гінекологічних, екстрагенітальних захворювань, больового синдрому тощо.
