Об’єктом дослідження в дисертації є фразеологічні одиниці (далі – ФО) російської мови, які називають людину. На відміну від вузького розуміння – тільки фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності та фразеологічні сполучення, під фразеологізмом у широкому сенсі, усталеному в лінгвістиці, розуміємо 1) ФО, які мають форму самостійного речення, та різні звороти розмовно-побутового мовлення; 2) ФО, які мають форму словосполучення. Тобто, під широким обсягом фразеології ми визнаємо все те, що не є словом і відтворюється в готовому вигляді. Це критерій узуальний: всі поєднання слів, як непредикативні, так і предикативні, які відтворюються в мові відповідно до узусу вживання – фразеологізми.
Мета дослідження – виявити характерологічні ознаки досліджуваного концепту, способів їхньої маніфестації як засобів віддзеркалення образу людини.
Методи дослідження. Дослідження мовного матеріалу проведене з використанням як загальнонаукових (аналіз і синтез), так і власне лінгвістичних методів (компонентний і контекстуальний аналіз).
Теоретична значущість дисертації полягає в обґрунтуванні системного підходу до дослідження семантики фразеологізмів; у комбінуванні семантичного та лінгвокультурологічного аналізу фразеологізмів для опису мовної та культурної семантики фразеологізмів; в узагальненні механізмів фразеогенезісу. Отримані висновки сприяють поглибленню уявлень про національно-мовну картину світу, про специфіку етнічної свідомості. Проведене дослідження дозволяє глибше зрозуміти культурологічні особливості фразеологічних одиниць на позначення людини. Результати дослідження проведеного аналізу сприятимуть уточненню та розвитку основних положень концептуального та лінгвокультурного підходу до структурної організації концепту, вивченню особливостей співвідношення елементів структури концепту й семантики фразеологічних одиниць.
Практична значущість дисертації визначено тим, що отримані результати дослідження знайдуть своє застосування у лексикографічній практиці під час лексикографічних описів та укладанні фразеологічних, загальномовних, етимологічних, етнолінгвістичних, етнографічних словників. Теоретичні положення стануть у нагоді в навчальних студіях не лише філологічного спрямування, а й етнопсихологічного, фольклорного, педагогічного тощо, під час викладання курсів з фразеології, етнолінгвістики, лінгвокультурології, когнітивної лінгвістики. Фактичний матеріал дасть змогу розширити семантичну базу фразем російської мови, а також може бути корисним під час підготовки навчальних посібників для студентів філологічних факультетів та учнів загальноосвітніх закладів, під час написання курсових та магістерських дипломних проектів.
Нaукова новизнa дослідження полягає в тому, що вперше з позиції лінгвокультурології здійснено лінгвокогнітивний опис сталих мовних одиниць на позначення фразеополя людина: впорядковано базу фразеологічних одиниць на позначення внутрішніх та зовнішніх характеристик людини; проведено семантичний аналіз фразеосемантичного поля концепту людина й експлікація концепту людина з урахуванням гендерних стереотипів; з’ясовано екстрaлінгвістичні фaктори, які впливaють нa динaміку концепту людина; запропоновано лінгвокультурологічний аспект семантико-когнітивного дослідження фразеологічних одиниць антропоцентричної репрезентації; розглянуто структуру концепту людина.
Перспектива подальшого дослідження. Дослідження антропоцентричної фразеології в лінгвокультурологічному, когнітивному і семантичному аспектах не лише доповнює та збагачує фразеологію новими знаннями, але й окреслює перспективи подальших досліджень, як-от детальне дослідження характерних для образу-концепту людина дискурсів та пов’язаних з ними стратегій і тактик мовної поведінки комунікантів, усебічне вивчення фразеологізмів у дискурсивно-прагматичному плані, у питанні перетину семантичних фразеологічних полів, місця фразеології в афористичній картині світу.
