Цьома Є. І. Клініко-діагностичні критерії прогнозування раннього виходу та віддалених наслідків нетравматичного субарахноїдального крововиливу

Дисертація присвячена удосконаленню діагностичних критеріїв, прогнозуванню перебігу та підвищенню стандартів надання спеціалізованої медичної допомоги у хворих на нетравматичний субарахноїдальний крововилив на основі вивчення особливостей клінічного перебігу, лабораторно-інструментальних показників та нейровізуалізаційних характеристик даного захворювання. Визначено, що поєднання кількох ускладнень САК у одного пацієнта збільшує ризик смерті в ранньому періоді. Внутрішньомозкова гематома та симптомний вазоспазм асоціюються з високим ризиком незадовільного виходу, а повторний розрив аневризми є одним з основних чинників ранньої летальності в досліджуваній групі. Виявлено, що рівень сироваткової глюкози > 7,0 ммоль/л (r = 0,40; р < 0,001) та лейкоцитоз > 10,0 × 10 • 9/л (r = 0,35; p = 0,01) можуть бути предикторами гіршого прогнозу. Вперше встановлено, що епілептичний напад у дебюті захворювання є предиктором несприятливого прогнозу перебігу САК (r = 0,36; p = 0,001). Розроблено шкалу комбінованої оцінки пацієнта (ШКОП) з урахуванням наявності епілептичного нападу в дебюті захворювання, яка є ефективним інструментом для оцінки прогнозу перебігу САК (p < 0,001). Запропоновано тактику лікування пацієнтів із САК залежно від наявності симптоматичного епілептичного нападу в дебюті шляхом призначення таблетованої форми леветирацетаму в дозі 2000-3000 мг на добу без періоду титрації та поступовим зменшенням дози після хірургічного лікування (мікрохірургічного/ендоваскулярного) аневризми. Метод застосовується додатково до стандартного алгоритму ведення пацієнта. Введено в практику комплексний підхід визначення ефективності лікування шляхом оцінки якості життя пацієнтів у віддаленому періоді САК.