Денисюк О. Ю. Оптимізація діагностики розвитку та прогресування вікової макулярної дегенерації після хірургічного лікування катаракти

Денисюк О. Ю. Оптимізація діагностики розвитку та прогресування вікової макулярної дегенерації після хірургічного лікування катаракти. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.18 – «Офтальмологія» (222 – «Медицина»). – Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України, Київ, 2020. Дисертація присвячена оптимізації діагностики і прогнозування розвитку і прогресування вікової макулярної дегенерації після хірургічного лікування катаракти на підставі вивчення діагностичної та патогенетичної ролі імунологічних маркерів (IFN-γ, IP-9, IL-1β) у внутрішньоочній рідини. Проведені дослідження уточнили дані залежності між інтраопераційними та післяопераційними факторами і прогресуванням ВМД після ФЕК. На підставі цього розроблена бальна шкала оцінки прогресування ВМД після хірургічного лікування вікової катаракти. Уточнено дані про зв’язок віку хворих із прогресуванням ВМД після ФЕК. Уточнено наукові дані щодо вмісту імунологічних маркерів у внутрішньоочній рідині хворих на ВМД та вікову катаракту та встановлено їх роль у прогресії неоваскулярної макулопатії. Вперше встановлено, що прогноз прогресування ВМД і відновлення ГЗ після ФЕК визначався вмістом у внутрішньоочній рідині IFN-γ. Розроблено і впроваджено в практику показник динаміки ВМД за шкалою AREDS для оцінки її прогресування після ФЕК. Встановлено рівень вмісту у внутрішньоочній рідині IFN-γ, при якому розвиток ВМД є ймовірним з точністю 79,6%. Побудована і впроваджена в практику загальна прогностична модель ймовірності прогресування ВМД після ФЕК. Ключові слова: вікова макулярна дегенерація, вікова катаракта, факоемульсифікація, IFN-γ, IP-9, IL-1β, діагностика, прогнозування.