Решетіло О. В. Клініко-патогенетичні моделі та диференційована терапія при атопічному дерматиті у дітей

Дисертація присвячена підвищенню ефективності ведення дітей з атопічним дерматитом шляхом розробки диференційованих терапевтичних підходів залежно від клініко-патогенетичних моделей захворювання. З огляду на ключову роль епідермального бар'єру у патофізіології алергодерматозів проведено вивчення впливу структурно-функціональних порушень білка рогового шару філагрину (Flg) на перебіг АД у дітей. Встановлено частоту та варіанти поліморфізму R501Х та 2282del4 у гені Flg при АД у дітей. За умов дисфункції Flg проведено вивчення діелектричних властивостей епідермісу та показано, що показники зволоженості шкіри за даними корнеометрії можуть використовуватися як функціональний маркер місцевого запалення (χ2 0,000001; p < 0,05), а також для оцінки ступеня важкості АД й визначення ефективності проведеної терапії, що важливо враховувати в клінічній практиці. Показано, що відновлення адекватної зволоженості шкіри на фоні диференційованого використання емолієнтів супроводжується достовірною регресією клінічних проявів (RRR 0,142) та суб'єктивних ознак за даними SCORAD (RRR 0,131). У ході роботи доведено роль дисметаболізму щавлевої кислоти та вивчено особливості екскреції її метаболітів при АД у дітей. Показано, що вагомою клінічною ознакою АД за умов підвищення концентрації оксалатів у сечі та КВП є виразність свербіння шкіри (χ2 8,3; p=0,004), що вказує на скомпрометованість шкіри як одного з органів виділення. Задля корекції метаболічних зрушень запропоновано застосування гіпооксалатної дієти, призначення якої в комплексі терапії супроводжувалось позитивною динамікою об'єктивних і суб'єктивних показників за SCORAD (RRR 0,086) та індексом свербіння – BRS (RRR 0,333). Вивчення клініко-анамнестичних характеристик захворювання поряд із визначенням специфічних молекулярно-генетичних і метаболічних маркерів дозволило виділити окремі клініко-патогенетичні моделі (філагрин-асоційовану і оксалат-асоційовану) при АД і запропоновувати лікувально-діагностичний алгоритм, ефективність якого доведена за клініко-лабораторними показниками та індексом якості життя, а також підтверджена результатами безпосередніх і віддалених спостережень.