Саблон Л. А. Концепт передання у російській православній неопатристичній думці

У дисертації вперше здійснюється комплексний історико-богословський аналіз концепту передання в російській православній неопатристичній думці, зокрема проаналізована концепція передання протоієрея Г. Флоровського і В. М. Лосського в контексті їхніх версій неопатристичного синтезу й у тісному зв’язку з їхніми екуменічними поглядами. У дисертації було встановлено, що термін «Передання» неопатристичні богослови використовують ідіосинкратично, якщо не соліпсично. Неопатристична концепція передання значно й недостатньо обґрунтовано відійшла не тільки від свого семантичного й біблійного значення, але й від святоотецького розуміння цього поняття у відповідь на рецепцію західноєвропейських формулювань і акцентів, що її здійснили російські академічні богослови і філософи, які використовували їх у теоретизації передання. Виявлено, що в неопатристичній парадигмі межа поміж поняттям «живе Передання» і такими суміжними поняттями, як «Церква» і «Святий Дух», не завжди чітко простежується, а в деяких випадках навіть зовсім елімінується. З’ясовано, що концепція передання в неопатристичній парадигмі є її методологічною основою, яка надала їй антиекуменічні, партикуляристські, абсолютистські й традиціоналістські властивості, які, у свою чергу, призвели до того, що неопатристичне православ’я надовго випало із сучасного наукового й церковно-суспільних дискурсів. Доведено, що неопатристична концепція передання Флоровського і Лосського, незважаючи на деякі її достоїнства, є недостатньо чіткою, досить проблематичною, суперечливою й недостатньо обґрунтованою.