Панченко Ю. С. Грибні хвороби вівса та заходи обмеження їх розвитку в Правобережному Лісостепу України.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.11 - фітопатологія. – Харківський національний аграрний університет імені В.В.Докучаєва МОН України, Харків, 2020. У дисертаційній роботі вирішено актуальну проблему прогностичного моделювання розвитку грибних хвороб вівса посівного та оптимізації їх ефективного контролю з урахуванням екологічної безпеки в Правобережному Лісостепу України. Визначено, що сортові особливості вівса посівного (плівчастість і голозерність) впливають на формування структури фітопатоценозу. Домінуючі хвороби вівса плівчастого борошниста роса (питома частка 28,8%); звичайна коренева гниль (19,9%); червоно-бура плямистість (17,7%); септоріоз (16,8%). В патоценозі вівса голозерного домінують: борошниста роса (33,6%) і червоно-бура плямистість (25,7%). Доведено, що формалізовані регресійні моделі залежності розвитку хвороб від абіотичних чинників (r 0,50 – 0,92) можуть бути використані для оперативного прогнозування розвитку фітоінфекції. Визначено рівень інфікованості зерна вівса посівного патогенами грибної етіології; рівень впливу передпосівного знезараження насіння на посівні якості насіння та динаміку розвитку хвороб впродовж періоду вегетації культури. Встановлено технічну та господарську ефективність застосування хімічних та біологічних препаратів за різних способів їх застосування відповідно: технічна ефективність протруйників до 76,7% і 67,2%; фунгіцидів за дворазового обприскування посівів до 77,4% і 73,2%. Збережений урожай становить 0,56 – 1,27 т/га. За інтегральним ступенем небезпеки досліджувані хімічні пестициди екологічно помірно (Сн 4 – 5) та мало небезпечні сполуки (Сн 6), a екологічний ризик застосування окремих досліджуваних препаратів та різних їх комбінацій не перевищує малонебезпечної межі (АЕТІ < 1).