Гоменюк А. В. Форми вираження комічного в англійському ренесансному романі

Мета дослідження полягає у визначенні форм вираження комічного в англійській ренесансній романістиці, в яких розкривається жанрово-генетична функціональність цього літературного модусу для заснування роману в Англії. У дисертації вперше в українському літературознавстві системно досліджено способи розкриття сміхового начала культури, виявлених у руслі становлення англо-ренесансної романістики і визначальних для сполучення шляхів оновлення романного жанру, означених жанровими новаціями, здійсненими на злеті Відродження в Англії, із магістраллю пізньотрадиціоналістського переосмислення романічної традиції, прокладеною континентально-європейськими творчими експериментами доби Ренесансу. Встановлено арсенал вираження комічного, забезпечений риторичними витоками діалогічності роману. Пробудження сміхової стихії у полі формування романістики ери Єлизавети І пов'язано зі зрушенням жанрово-стильової ієрархії традиціоналізму і ренесансно-маньєристичним самоусвідомленням автора як наслідувача-деміурга. Таким чином, розходячись у спектрі задіяних поетикальних форм вираження комічного, шляхи долучення сміхової стихії до формування багатоскладної художньої дійсності єлизаветинського роману, прокладені його фундаторами, визначаються єдністю орієнтації на естетичне перетворення риторичного слова, націлене на виявленні його ресурсу діалогізації мов і світоглядів в авторському висловлюванніДоведено, що варіативність поетикальних форм маніфестації комічного, задіяних романістами-єлизаветинцями, - травестії, пародії, сатирико-дидактичного перекодування — обумовлюється єдністю їх естетичних настанов на перетворення риторичного слова, націлене на виявлення його ресурсу діалогізації мов і світоглядів в авторському висловлюванні.