Молодан Д. В. Роль безсимптомної гіперурикемії в розвитку ендотеліальної дисфункції у хворих на гіпертонічну хворобу з ожирінням.

Дисертація присвячена оптимізації діагностики порушень функціонального стану ендотелію у хворих на гіпертонічну хворобу з ожирінням та безсимптомною гіперурикемією на основі вивчення клініко-біохімічних маркерів стану ендотелію, змін ліпідного й вуглеводного метаболізму, рівня високочутливого С-реактивного протеїну, активності перекисного окислення ліпідів та їх узаємозв'язків. Встановлено, що у хворих на гіпертонічну хворобу в поєднанні з ожирінням розвиток безсимптомної гіперурикемії призводить до погіршення функції ендотелію, відбувається зменшення рівня ендотелій-залежної вазодилятації та зростанням метаболітів оксиду азоту, асиметричного диметиларгініну й мікроальбумінурії. Визначено рівні сечової кислоти, починаючи з яких стан ендотелію починає погіршуватись. Зміни відбуваються при значеннях, що нижчі за референтні - 312,0 мкмоль/л. Дисфункція зростає при перевищенні 360,0 мкмоль/л для жінок і 420,0 мкмоль/л для чоловіків. При 542,5 мкмоль/л погіршення знову стає достовірно значущим. Доведено, що гіперурикемія асоціюється з інсулінорезистентністю й супроводжується прогресуючим наростанням вмісту в крові інсуліну, С-реактивного протеїну, загального холестерину, тригліцеридів, ліпопротеїдів низької щільності й продуктів перекисного окислення ліпідів з одночасним зниженням загальної антиоксидантної активності крові. Встановлено наявність у хворих на гіпертонічну хворобу з ожирінням і безсимптомною гіперурикемією статистично значущих кореляційних зв'язків маркерів функціонального стану ендотелію з антропометричними показниками, чинниками вуглеводного, ліпідного обміну, активністю С-реактивного протеїну й перекисного окислення ліпідів. За результатами дослідження запропоновано модель оцінки ендотелій-залежної вазодилатації, що включає сукупність антропометричних, метаболічних фактові та рівень сечової кислоти.