Кисиленко К. В. Роль інтерлейкіну-22 в формуванні атерогенного ризику у хворих на гіпертонічну хворобу з ожирінням.

Дисертація присвячена оптимізації ранньої діагностики предикторів атеросклерозу на підставі визначення плазматичного рівня інтелейкіну-22 (ІЛ-22), аполіпопротеїну В (Апо В), показників ліпідного спектру натще та постпрандіально, структурних та функціональних параметрів серця та судин у хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) з ожирінням. Встановлено, що вміст інтерлейкіну-22 в плазмі крові достовірно вищий у хворих на гіпертонічну хворобу за наявності надмірної маси тіла та ожиріння порівняно з пацієнтами з нормальною масою тіла та групою контролю. Рівень інтерлейкіну-22 у хворих на гіпертонічну хворобу в поєднанні з абдомінальним ожирінням достовірно перевищує рівень хворих без ознак абдомінального ожиріння, та рівень контрольної групи. У хворих на гіпертонічну хворобу виявлено базальну дисліпідемію: гіперхолестеринемію у 37,9% випадках, гіпертригліцеридемію - 10,3%, збільшення вмісту холестерину ліпопротеїдів низької щільності - 27,6%. Відповідно до постпрандіальнього дослідження визначались наступні порушення ліпідного профілю: гіперхолестеринемія у 38,9% пацієнтів, гіпертригліцеридемія у 70 % пацієнтів, збільшення рівню ХС ЛПНЩ 36,4%. У хворих на гіпертонічну хворобу з ожирінням відзначено максимальні значення інтерлейкіну-22 - 30,25(28,64;40,05) пг/мл у взаємозв'язку з несприятливими змінами параметрів ліпідної панелі, а саме зростанням проатерогенних фракцій (ЗХС - 6,3 (5,5;7,2) ммоль/л; ТГ - 2,1 (1,9;2,5) ммоль/л; ХС ЛПНЩ - 4,1 (3,5; 4,9) ммоль/л) та зниженням антиатерогенних фракцій ліпідів (ХС ЛПВЩ - 1,09 (0,87; 1,3) ммоль/л) порівняно з хворими на гіпертонічну хворобу з нормальною масою тіла та контрольною групою. Встановлено достовірні кореляційні зв'язки між ІЛ-22 та ММЛШ (R=0,4305; p<0,040) у хворих на ГХ з надмірною масою тіла; у хворих на ГХ з ожирінням - між ІЛ-22 та ТЗСЛШ (R=0,4496; p<0,028), ММЛШ (R=0,5091; p<0,011) та ІММЛШз2,7 (R=0,4329; p<0,035) Проведений кластерний аналіз виявив достовірний зв'язок між особливостями розподілу рівнів ІЛ-22 та Апо В і характером структурних змін ЗСА, а саме формуванням концентричної гіпертрофії та концентричного ремоделювання ЗСА у гіпертензивних хворих з найвищими показниками інтерлейкінемії та холестеринемії.