Новак А. С. Оптимізація діагностично-лікувальних заходів у хворих, що перенесли легку черепно-мозкову травму

У дисертаційному дослідженні наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення актуального наукового завдання – оптимізації діагностичної та лікувальної тактики осіб, що перенесли легку черепно-мозкову травму на підставі поглибленого вивчення клінічного перебігу, психодіагностичних показників, оцінки нейропластичності (стану нейротрофічних факторів і факторів апоптозу) у сироватці крові та якості життя. В основу роботи покладені результати комплексного клініко-неврологічного, психодіагностичного, параклінічного та імуноферментного дослідження 100 пацієнтів із наслідками легкої черепно-мозкової травми (ЛЧМТ) у відділеному періоді. На основі системного підходу нами вперше розширені уявлення до комплексної оцінки значущості та встановлено характер взаємозв’язків між клініко-неврологічними, психодіагностичними та нейрофізіологічними характеристиками стану хворих, що перенесли ЛЧМТ в залежності від давнини отриманої травми. Поглиблено уявлення про особливості формування клінічних проявів травматичної енцефалопатії, проведена комплексна оцінка значущості та встановлений характер взаємозв’язків між клініко-неврологічними, психометричними та нейрофізіологічними характеристиками у хворих із різним катамнезом ЛЧМТ. Показана необхідність визначення нейрокогнітивного, психоемоційного статусу, що впливають на якість життя хворих в перші 5 років після отримання ЛЧМТ. Вивчено вміст та проаналізований взаємозв’язок виявлених змін вмісту нейротрофічних факторів (BDNF, beta-NGF) та факторів апоптозу (білків субсімейства Bacl). На основі комплексного аналізу клініко-параклінічних показників оптимізовані схеми лікування даної категорії хворих, де базовим препаратом може застосовуватися препарат з нейротрофічною дією церебролізин, а хворим, психоемоційні порушення корегувати препаратами ентроп або когніфен.