Об’єкт: організаційна ідентичність. Мета: теоретичне дослідження та емпіричне вивчення організаційної ідентичності, встановлення її системних параметрів, передумов формування та особливостей реалізації у діяльності професіоналів, залучених до організацій. Методи: теоретичні; емпіричні: якісний інструмент організаційної діагностики –методика «Хрестовина» (в адаптації А.І.Пригожина),діагностика професійної ідентичності – методика «Ідентичність/Маргіналізм» ( О.П.Єрмолаєва),методика «Шкала автентичності» (А.М.Вуд с співавт.),методика «Опитувальник позитивних особистісних рис» (К.Сінгх та Ш.Д.Джа),методика «Шкала задоволеності працею» (Р.С.Литл),методика «Шкала загальної самоефективності» (Р.Шварцер та М.Єрусалем),методика «Пост-експериментальний опитувальник внутрішньої мотивації» (Р.Раян),методика «Опитувальник організаційної ідентифікації» (М.Патчен та Дж.Чейні),методика «Шкала професійної самоефективності» (Б.Шинс та Г.фон Коллані); математичні. Новизна: вперше: надано дефініцію організаційної ідентичності як системи установок індивіда, завдяки яким його професійна спрямованість збігається з інтересами організації на когнітивному, афективному та конативному рівнях; розкрито сутність організаційної ідентифікації як процесу, який характеризується постійним протіканням, нестабільністю, комплексністю, рекурсивністю та рефлективністю; розроблено теоретичну системну модель організаційної ідентичності, де виділено три рівні організації: детермінуючий рівень, сутнісний рівень та результуючий рівень; верифіковано емпіричну модель організаційної ідентичності, як процесу позитивної організаційної ідентифікації, що засновується на інтринсивності, суб’єктності, емоційної залученості індивіда до професійної діяльності в умовах індетерміністичного організаційного середовища; представлено систему «організаційна ідентичність» у загальнофілософських поняттях річ, властивість і відношення, визначено її концепт, структуру й субстрат, описано її основні реляційні й атрибутивні параметри.
розширено та уточнено уявлення про індивідуально-особистісні особливості працівників організацій на сучасному етапі розвитку соціально-економічних відносин; дістало подальшого розвитку вивчення ролі суб’єктності особистості у формуванні її ідентичності та успішної професійної діяльності; поглиблено уявлення про предиктори позитивного афекту в професійній діяльності, зокрема професійної мотивації та лояльності до організації;
переглянуто дані про структуру ідентичності професіонала, як системи трьох біполярних конструктів «Емоційний аспект професійної ідентичності – Раціональний аспект професійної ідентичності», «Позитивна організаційна ідентифікація – Негативна організаційна ідентифікація», «Моральне ставлення до професії – Індиферентне ставлення до професії».
Результати дослідження: науково обґрунтована системна модель організаційної ідентичності пройшла апробацію на вибірці професіоналів різних організацій та спеціальностей. Створено валідні та надійні українські версії методик, а саме: дослідження професійної самоефективності та організаційної ідентифікації. Це розширить методичний арсенал вітчизняних психологів і дозволить широко використовувати дані методики в психодіагностичній практиці. Теоретичні та емпіричні результати дослідження включено до лекційних та практичних занять курсів «Загальна психологія», «Психодіагностика», «Експериментальна психологія», «Психологія стресу, копінг-поведінки та здоров'я», «Соціальна психологія», «Психологія управління», «Організаційна психологія». Сфера використання вищі навчальні заклади, психологічні служби.
