У дисертації наведено теоретичне узагальнення, визначення та практичне застосування клінічних, патогістологічних та нейровізуалізаційних критеріїв – предикторів розвитку та перебігу епілептичних нападів у пацієнтів з супратенторіальними менінгіомами. З’ясовано вплив різних чинників на ймовірність розвитку епілептичних нападів та їх персистенції після оперативного лікування менінгіоми. А саме: встановлено, що епілептичні напади виникли у 41,3% пацієнтів із супратенторіальними менінгіомами головного мозку. Визначено, що чим меншою є менінгіома, тим більш ймовірно вона проявиться епілептичними нападами (p<0,05). Псаммоматозна менінгіома характеризується найбільшою частотою виникнення нападів серед всіх гістологічних типів і підтипів пухлини – вони відмічалися у 2/3 (66,7±10,5%) хворих з даними підтипом менінгіоми.
Виявлено, що епілептичні напади є найчастішим першим клінічним проявом менінгіоми і рідко виникають другим чи третім клінічним симптомом. Досліджено, що чоловіча стать асоціюється із більшою ймовірністю розвитку епілептичних нападів, а локалізація менінгіоми в області горбка сідла достовірно рідше викликає епілепсію. Епілептичні напади частіше виникали у пацієнтів віком 41-50 років. Ця вікова група складала 28,0±4,5% випадків з нападами, на відміну від частоти нападів в групі 2 (19,0±3,3%).
Епілептичні напади після хірургічного лікування не регресували тільки у ¼ (24,7%) випадків. У той же час, у 8,7% епілептичні напади виникли вперше після видалення менінгіоми.
Виявлено, що тривалість хвороби довше року (р<0,05), а також наявність більше 10 нападів до операції (р<0,05), збільшують ймовірність утримання нападів. Набряк мозку навколо пухлини є сильним предиктором як розвитку так і персистенції епілептичних нападів p<0,01.
Частота розвитку ранніх ускладнень становила 2,0±1,4% серед пацієнтів з нападами та 4,9±1,8% серед пацієнтів без нападів (p>0,05). У групі 1 був один ранній післяопераційний летальний випадок, а у групі 2 – три. У процентному співвідношенні це становить 1,0±1,0%, і 2,1±1,2% відповідно. Достовірних даних, що наявність епілептичних нападів впливає на ризик появи неврологічного дефіциту, ускладнення та летальність, не виявлено (p>0,05).
Розроблено шкалу прогнозування збереження епілептичних нападів (ШПЗЕН) після хірургічного лікування у пацієнтів із супратенторіальними менінгіомами головного мозку. Дана шкала враховує стать пацієнта, розміри і локалізацію пухлини, тривалість хвороби, дані ЕЕГ та гістологічний діагноз. На основі шкали розроблено терапевтичний алгоритм, що прийому протиепілептичних препаратів після оперативного лікування менінгіоми.
