Сінгх К. .. Вплив бенфотіаміну на експресію гена SLC19A3 і клінічні та метаболічні порушення у хворих на цукровий діабет 2-го типу з діабетичною полінейропатією різного ступеня тяжкості.

У дисертаційній роботі на основі комплексного аналізу результатів клінічних, інструментальних, біохімічних методів дослідження, методів підрахунку балів представлено аналіз експресії гена в теоретичному узагальненні з новим підходом і розумінням для вирішення одного з актуальних завдань сучасної ендокринології, а саме, встановлення патогенетичного зв’язку між різними факторами ризику, залученими в прогресування ДПН у хворих на ЦД 2-го типу. На основі отриманих результатів та аналізу запропоновано нове рішення науково-практичного завдання оптимізації, профілактики ускладнень, раннього виявлення та діагностики ДПН, підвищення ефективності лікування ДПН у пацієнтів з урахуванням встановлених патогенетичних факторів. В роботі вивчена ефективність бенфотіаміну при лікуванні ДПН у хворих на ЦД 2-го типу, його вплив на експресію гена SLC19A3, клінічні та метаболічні порушення. Детальний аналіз проведений для встановлення кореляції факторів ризику ДПН (рівні глікемії, тривалість захворювання та вік) з порушенням малих та великих нервових волокон у різних стадіях ДПН. Було виявлено, що дисфункція великих волкон корелює з факторами ризику ДПН, і що вік і тривалість захворювання є основними факторами ризику. Встановлено практичну доцільність використання оцінки симптомів DNS (Diabetic Neuropathy Symptom Score) як чутливого тесту для оцінки ДПН у хворих на ЦД 2-го типу та його точність у кореляції з основними факторами ризику ДПН. Встановлено різницю в експресії THTR-2 та його адаптаційну регуляторну відповідь у пацієнтів з ЦД 2-го типу. Встановлено терапевтичні переваги використання бенфотіаміну як ефективного засобу, спрямованого на патогенетичні механізми мікросудинних ускладнень, та його роль в активації пентозофосфатного шунту шляхом зміни експресії SLC19A3 у пацієнтів з ЦД 2-го типу та ДПН.