Матвіїв Г. В. Звукообразні чинники сучасної бандурної творчості: інструментально-виконавський авторський підхід.

Дисертація присвячена дослідженню сучасної інструментальної бандурної творчості з точки зору її звукообразних семантичних чинників та інструментально-виконавського авторського підходу. У роботі стверджується актуалізація виконавської складової музичної творчості, вкрай важлива не тільки у сучасних музичних тенденціях у цілому, а як важлива рушійна сила, хоч і багатоголосного, але традиційно (і технічно) досить обмеженого у прийомах гри багатострунного щипкового інструмента, через що композиторські рефлексії бандуристів-виконавців, передусім інструментальної спеціалізації, яка століттями посідала далеко не другорядне (для епічних жанрів у цілому з їх розвинутою символікою, тим більш – для української думи і кобзарства в цілому), але й не самостійне місце, дозволяють, звільнившись від вербального чинника, виявляти найбільш сміливі (часто несподівані) новітні звучні характеристики свого інструмента та прийоми інструментальної гри, здатні створювати нові жанрово-стилістичні (семантичні) засади бандурного інструменталізму. Доводиться історична послідовність та логіка автономізації бандурного інструменталізму, що сягає корінням до формування феномену українського кобзарства. В роботі аналізуються новітні інструментальні засоби й прийоми бандурної гри, створені і задіяні у музичній мові інструментальних композицій автора дисертації, жанрово-стильові параметри яких виходять за рамки академічного інструментального мистецтва. Передусім, це інструментальні твори строкатої постмодерної, джазової (етноджазової, джаз-рокової, естрадної) стилістики; синтезовані технологічні види мистецтва (авторські аудіоальбоми, відеокліпи, синтезовані проекти-перформанси).