У роботі досліджується ґенеза жанру інструментального капричіо; Розглянуто термін капричіо як поняття та явище. Визначено, що жанр капричіо досить старовинний, у різні історичні періоди, і, навіть, водночас, представляє новий інваріант відтворення і потребує іншого розуміння та розкриття особистостей твору. Запропоновано загальне визначення жанру капричіо: це найбільш суперечливий жанр, який постійно трансформується, перетворюється, переходить з однієї якості в іншу, при цьому залишається вільним, непередбачуваним за будовою, набуває нових форм та рис.
Проаналізовано інструментальні капричіо Дж. Фрескобальді. Цілісний аналіз «Капричіо на ку-ку» та багатотемного Капричіо на «Джирольметту» демонструє, що Дж. Фрескобальді використовує різні принципи поліфонічного перетворення. До них відносяться версія та інверсія різних тем; постійна зміна ритмічного змісту тематизму; трансформація особливостей тем, їх похідність, варіантність, поєднання різних елементів тем, складний вертикально-пересувний та горизонтально-пересувний контрапункти; стрето двохголосне та триголосне; імітації; неодноразове зчеплення кінцівки теми та її початку; скорочення, усікання, трансформація початку, кінця, середини тематичного матеріалу.
Окреслюється специфіку капричіо Й. С. Баха, виявлено, що жанр капричіо доби бароко у Й. С. Баха – це програмний (з явною чи скритою програмністю) інструментальний твір, циклічний багаточастинний чи одночастинний, нестандартної форми, розповідного чи блискучого віртуозного стилю, наповнений типовою химерною зміною епізодів та настроїв.
Підкреслено, що розквіт жанру капричіо припадає на добу романтизму, особливо він відзначився у творчості Ф. Мендельсона. Розглянуто різновиди жанру інструментального капричіо в творчості Ф. Мендельсона. Жанр капричіо дуже різнобічно використовувався композитором у чистому вигляді та у жанровому синтезі у фортепіанних та оркестрово-фортепіанних творах. Охарактеризовано зразки «чистого» жанру (це твори з жанром, що однозначно визначені композитором) капричіо: Капричіо для фортепіано ор. 5 – молодіжне, щире, велике, створене у досить складній формі з використанням ніби всіх принципів розвитку, які на той час були відомі юному композитору, навіть, можливо, перенасичене ними. Капричіо для фортепіано ор. 118 – більш пісенне, має спокійний, колоритний, з яркими контрастними темами вступ та швидку, криштальну, блискавичну, наповнену «дрібною» технікою, основну частину, із наміченою тричастинною формою з рисами сонатності та рондальності.
Означено, що Ф. Мендельсон використовує жанровий синтез чи подвійний жанр. Охарактеризовано жанрово-стильові особливості Фантазій-каприсів ор.16 для фортепіано; Rоndо сарriссоso для фортепіано ор. 114 , Сарriссio brillаnt для фортепіано з оркестром ор. 33. Підкреслено, що саме у жанрі інструментального капричіо спостерігається найбільш яскрава внутрішньо-жанрова трансформація у процесі розвитку творчості Мендельсона.
