Кривонос Ю. М. Оптимізація діагностики діабетичної кардіоміопатії в дитячому віці

Дисертація присвячена вирішенню завдання оптимізації та розробці алгоритму і критеріїв ранньої діагностики вторинної діабетичної кардіоміопатії в дитячому віці. Проведено комплексну оцінку показників стандартної 12-канальної ЕКГ спокою та добового холтерівського моніторування у дітей з ЦД І типу з аналізом ВСР. У хворих дітей з тривалістю ЦД І типу понад 5 років діагностовано більш виражені порушення реполяризації, в в тому числі на початку й піку дії препаратів інсуліну короткої/ультракороткої дії, ознаки пароксизмальної готовності серцевого ритму, що на тлі симпатикотонії спричинює підвищення аритмогенності з розвитком порушень ритму серця в тому числі загрозливих для життя. Встановлено прогресуюче зі збільшенням тривалості ЦД І типу зниження варіабельності серцевого ритму, зростання внутрішньоміокардіального напруження та розвиток діастолічної дисфункції. Визначено спектр станів адаптаційно-пристосувальних механізмів на підставі аналізу варіабельності ритму серця з розрахунком показника активності регуляторних систем у дітей, хворих на ЦД І типу. Це дає можливість спостерігати за динамікою розвитку та прогресування діабетичної автономної нейропатії серця та ефективності лікування. Вперше створено алгоритм ранньої діагностики діабетичної кардіоміопатії при ЦД І типу в дитячому віці, який дозволить виявляти ураження міокарда при ЦД ще до його вираженої клінічної маніфестації. Розроблено алгоритм визначення груп ризику з розвитку загрозливих для життя порушень серцевого ритму у хворих з вперше виявленим ЦД І типу, який допоможе удосконалити діагностичні заходи та програму спостереження за такими пацієнтами, що сприятиме збереженню їх життя. Ключові слова: цукровий діабет 1 типу, діти, діабетична кардіоміопатія, алгоритм діагностики, дисперсія інтервалу QT, добове моніторування ЕКГ, варіабельність ритму серця, діастолічна дисфункція, серцева недостатність, раптова смерть, гіпоглікемія.