Вперше у вітчизняній теології здійснено цілісний аналіз принципів неоортодоксальної богословської екзегези К. Барта у контексті усієї сукупності факторів впливу на формування його богословської методології. На підставі детального аналізу англомовних джерел, присвячених богословській екзегезі К. Барта, з’ясовано і уточнено його роль як ключової постаті у християнському богослов’ї ХХ ст., а також розкрито сукупність аргументів на користь сприйняття його фундаментального богословського доробку як одного з найбільш впливових та знакових явищ в історії християнського богослов’я загалом, наряду із Орігеном, блаж. Августином, Фомою Аквінським, Мартіном Лютером, Фрідріхом Шлейєрмахером та іншими.
З’ясовано, що надважливе значення для розуміння принципів неоортодоксальної біблійної екзегези К. Барта має його спростування та деконструкція напрацювань ліберальної теології із її спробами адаптувати християнство до раціонального модерного дискурсу, вийнявши з нього догматичне осердя у вигляді ключових христологічних та тріадологічних доктрин, що вкорінені у концепції Божого одкровення, та абсолютизувавши історико-критичний підхід до Біблії як однієї з багатьох інших, рівних за ступенем значущості літературних пам’яток давнини. Будучи вихований такими вчителями як В. Герман, А. Юліхер та А. фон Гарнак, Барт присвятив свою подальшу багаторічну богословську працю доведенню непрактичності та непридатності до потреб Церкви антикеригматичної сутності ліберальної теології своїх вчителів. Доведено, що розгортання ліберального богословського проекту було зумовлене та уможливлене безпечним життям буржуазного світу ХІХ ст., і що суспільно-політичний крах у вигляді Першої світової війни та її наслідків поклав край оптимістичним сподіванням антропоцентричного ліберального богослов’я. Проведено наочну паралель та аналогію, а також продемонстровано певну ступінь спорідненості між, з одного боку, оновленим сприйняттям К. Бартом Біблії як цілісного Слова Божого і концептуального свідчення про Боже одкровення (не позбавленого людського фактору), та, з іншого боку, традиційним святоотцівським сприйняттям священних текстів у халкідонському ключі – як органічного поєднання Божої та людської складових, жодна з яких не витісняється іншою і не втрачає повноти своєї присутності.
У дисертації також доведено, що К. Барт реконструював та реінтегрував у протестантське богословське середовище древню ортодоксальну традицію сприйняття біблійних текстів в дусі радикального христоцентризму, яка була притаманна як древнім отцям Церкви перших століть, так і отцям-засновникам протестантської реформації XVI ст. Виявлено, що інтерпретація Бартом біблійних текстів як цілісного христоцентричного метанаративу знайшла відбиток на всіх без виключення окремих царинах його богословської системи – антропології, маріології, амартології, космології та еклезіології.
Загальні висновки та твердження, обґрунтовані у дисертаційному дослідженні, можуть бути корисними для (1) подолання фрагментації та дезінтеграції, що подекуди мають місце у богословському академічному середовищі у контексті домінуючої постмодерної парадигми, (2) побудови спільного та взаємоприйнятного богословського базису для перспективного міжконфесійного діалогу, а також (3) укріплення концептуальних бібліо- та христоцентричних теорій та практик як у теоретичних богословських розвідках, так і у житті Церкви.
Результати даної дисертаційної роботи можуть бути використані у якості засновку для подальших наукових досліджень у царині теології, герменевтики, біблійної екзегези, філософії, релігієзнавства та історії розвитку богословської думки у XIX-XX століттях.
