Дисертацію присвячено вивченню етики соціокульнурного психоаналітика, гуманістичного філософа й неофрейдиста Е. Фромма в релігієзнавчому ключі. В процесі дослідження були визначені богословсько-релігійні та морально-етичні особливості мислення Еріха Фромма.
Сучасна наука вимагає систематичного та інтегрованого підходу; вона прагне шукати єдність в розрізненнях; ставить під сумнів явне і звичне. Однак тільки підсумовування спеціальних знань для цього не є достатнім. Безліч відомостей самі по собі не мають єдиної осмисленої основи; вони не передбачають наявності чітко окреслених меж, всередині яких полягала б вся сукупність фундаментального знання. Багато дослідників пишуть про те, що людину, її внутрішній світ й «духовність», ціннісні орієнтири та релігійно-богословські погляди необхідно розуміти як певну цілісність. Про значення даного розуміння проблеми говорять більшість, хто звертається до цієї теми. Однак далі загальної констатації ми просуваємося вкрай повільно. Суть справи зазвичай зводиться до заклику комплексного вивчення людини, щоб в результаті міждисциплінарного підходу виробити синтезований, узагальнений, інтегральний погляд на людину.
Творча спадщина Е. Фромма є досить успішною спробою сформувати суб'єктивно багату, духовну, здорову, цілісну та різнобічну особистість. Він намагається переорієнтувати сучасну людину на осягнення особистої індивідуальності, яка може бути засвідчена тільки етико-екзистенційними, соціально-психологічними та богословсько-релігійними переживаннями індивіда. Автором було проаналізовано теоретико-методологічні напрацювання вчених, які займалися психоаналітичної та етичною проблематикою, виділені специфічні богословсько-релігієзнавчі аспекти в роботах вітчизняних дослідників і висвітлені точки перетину гуманістичних тенденцій у поглядах Е. Фромма та ідей християнства.
У дисертаційній роботі було доведено, що етика Фромма орієнтована на глобальне мислення, в основі якого лежить реалізація принципу релігійного гуманізму, що відкриває множинні перспективи розвитку багатства людської природи. Завдяки його зусиллям, було здійснено грандіозний за своїми масштабами науково-теоретичний, богословсько-релігійний й соціально-психологічний поворот до етичної домінанти. Ціннісний пріоритет гуманітарних галузей знання з широтою релігійної проблематики – очевидність сьогоднішнього дня.
У запропонованому дослідженні була проведена спроба виявити здорові, справжні потреби людини, які в реальності нерідко заміщаються помилковими, штучними прагненнями. Буття людини, яке передбачає мужність не тільки бути собою, але й бути чесним із самим собою, оточуючими та Богом. Спираючись на власну унікальність, людина вибирає певні шляхи для свого існування, де вельми часто виникають помилкові форми самоототожнення. Були виділені психологічні механізми: мазохістського, садистського, деструктивного та конформістського характеру, які стали фундаментом для безлічі типів непродуктивною орієнтації. Людина намагається «мати», «опановувати» й «споживати надміри» на шкоду істинності свого буття. Людина здатна відрікатися від себе як особистості, подібний феномен Фроммом зветься «відчуженням», який, в контексті сучасності, став масовим явищем.
Було з'ясовано, що психологічні дослідження Фромма, будучи несучою теоретичною конструкцією для багатьох філософських соціокультурних й релігієзнавчих досліджень як в нашій країні, так і за кордоном, можуть бути покладені в основу практичного здійснення проектів творення людини різними соціальними й релігійними інституціями. Широта філософських поглядів, діалогічність соціально-психологічного мислення й висока релігійна толерантність Е. Фромма є ціннісної основою об'єднання вчених для подальшої розробки та реалізації його проекту «психоаналітичного гуманізму». Релігієзнавчий аналіз фроммівської етики, з огляду на масштабність та гуманістичну спрямованість, вимагає свого подальшого розвитку, як в науково-дослідній діяльності людини, так й в його повсякденному соціокультурному бутті загалом, підтримує діалогічні відносини зі світом.
Результати запропонованого дисертаційного дослідження можуть бути використані в якості основи для подальших наукових досліджень у сфері релігієзнавства, філософії, богослов'я, етики, психології релігії, антропології, соціології та культурології.
