Лерчук О. М. Вентральні післяопераційні грижі: хірургічні пластичні відкриті і лапароскопічні методи лікування

English version

Дисертація на здобуття ступеня кандидата наук

Державний реєстраційний номер

0421U103564

Здобувач

Спеціальність

  • 14.01.03 - Хірургія

01-10-2021

Спеціалізована вчена рада

Д 26.613.08

Національний університет охорони здоров'я України імені П. Л. Шупика

Анотація

Дисертація присвячена вирішенню актуального завдання покращенню результатів хірургічного лікування пацієнтів з післяопераційними вентральними грижами шляхом розробки та впровадження алгоритму вибору удосконалених лапароскопічних та відкритих способів алогерніопластики з врахуванням розміру дефекту черевної стінки, діастазу прямих м’язів живота та внутрішньочеревного тиску. Проведено аналіз хірургічного лікування 508пацієнтів з ПВГ, середній вік 54,7 ± 3,3 роки. Основна група 255 (50,1 %) пацієнтів вибір способу алопластики виконували за розробленим алгоритмом. В групі порівняння 253(49,9 %) вибір операцій був традиційним. Відповідно до розробленого алгоритму в І групі у 109 (21,5 %) пацієнтів при ПВГ малого та середнього розмірів з діастазом до 5 см виконували лапароскопічну алогерніопластику, зокрема, у 63 пацієнтів лапароскопічну преперитонеальну (патент України на корисну модель № 142342 від 25.05.2020 р.) та у 46 лапароскопічну ретромускулярну алопластику. Групу порівняння Іа склали 108 (21,2 %) пацієнтів, яким виконували відкриту ретромускулярну алогерніопластику. В ІІ групі у 64 (12,6 %) пацієнтів при ПВГ великих розмірів та діастазом прямих м’язів живота від 5 до 10 см виконували відкриту алогерніопластику методикою «sublay». Групу порівняння ІІа склали 63 (12,4 %) пацієнти, яким виконували відкриту методику «onlay». В ІІІ групі у 82 (16,1 %) пацієнтів при ПВГ гігантських розмірів та діастазом прямих м’язів живота більше 10 см виконували передню методику роз’єднання анатомічних компонентів черевної стінки у поєднанні з алопластикою з інтраабдомінальним розміщенням сітчастого імплантату з антиадгезивним покриттям за удосконаленим способом. Групу порівняння ІІІа складали 82 (16,1%) пацієнта, яким виконували передню методику роз’єднання анатомічних компонентів черевної стінки в поєднанні з алопластикою за методикою «onlay». При ПВГ малого та середнього розмірів та діастазом прямих м’язів живота до 5 см оптимальною є лапароскопічна алогерніопластика з преперитонеальним та ретромускулярним розміщенням сітчастого імплантата та ліквідацією діастазу, яка у порівнянні з відкритою ретромускулярною алогерніопластикою сприяє значному зниженню частоти сером з 35,2 % до 3,7 %, гнійного запалення післяопераційної рани – з 6,5 % до 0 %, запального інфільтрату – з 4,6 % до 0 %, хронічного післяопераційного болю – з 6,4 % до 2,6 %, рецидиву грижі – з 6,4 % до 0 %. У пацієнтів з ПВГ великих розмірів та діастазом прямих м’язів живота від 5 до 10 см оптимальною є відкрита методика «sublay», що забезпечує в порівнянні з відкритою методикою «onlay» зниження частоти сером з 23,8 % до 6,3 %, гнійного запалення післяопераційної рани – з 4,8 % до 1,6 %, інфільтрату в ділянці післяопераційної рани з 7,9 % до 1,6 %, хронічного післяопераційного болю – з 4,8 % до 1,6 %, рецидиву грижі – з 7,9 % до 3,1 %. При ПВГ гігантських розмірів використання удосконаленої комбінованої передньої методики роз’єднання анатомічних компонентів черевної стінки поєднаної з ІРОМ у пацієнтів ІІІ-ої групи порівняно з використанням роз’єднання анатомічних компонентів у поєднанні з «onlay» досягнуто суттєвого покращення результатів лікування, а саме, відсутністю АКС у пацієнтів ІІІ-ої групи проти 6,1 % у пацієнтів ІІІа групи (р < 0,05), відповідно зменшення частоти сером – з 21 (25,6 %) до 6 (7,3 %) (р < 0,05), інфікування післяопераційної рани – з 4 (4,9 %) до 2 (2,4 %) (р > 0,05), інфільтрату післяопераційної рани – з 11 (13,4 %) до 2 (2,4 %) (р < 0,05), хронічного післяопераційного болю – з 5 (8,1 %) до 1 (1,6 %) (р >0,05), рецидиву ПВГ – з 4 (6,5 %) до 1 (1,6 %) (p > 0,05).

Файли

Схожі дисертації