Бучок Л. В. Фортепіанна творчість закарпатських композиторів: стильові виміри

У дисертації визначено, що фортепіанна творчість закарпатських композиторів (Зигмунд Лендєл, Дезидерій Задор, Емілій Кобулей, Іштван Мартон, Микола Попенко, Володимир Волонтир, Віктор Теличко, Наталія Марченкова, Анатолій Затін, Роман Меденці, Василь Цанько) є унікальним зразком історично визначеної логіки стильового проєктування «змішаного» типу. Підставою тому було історично запізніле в рамках європейського та загальноукраїнського контекстів опанування стильовими інваріантами, що були характерними для композиторської творчості усього ХХ століття (постромантизм, модерн / сецесія, модернізм з його неостильовими формантами та епіцентром у вигляді авангардних технологій творення музичної матерії), що далося взнаки також у фазі постмодерну (початку ХХІ ст.). Встановлено, що історично складена на Закарпатті стилеутворююча ситуація мала характер «похапливого надолужування» (подібно до «стретного» характеру стилеутворювального процесу в Галичині у першій третині ХХ ст.), що відбувалося також в режимі «руху на випередження». Стверджено, отже, що виявлені у зразках фортепіанної творчості закарпатських композиторів стильові виміри свідчать про високу міру здобутків закарпатської композиторської традиції, які згідно із логікою мікро- та макроіндивідуаційних процесів виводяться як умова входження до історичної системи «тотожності різних» (світова художня культура).