Дисертаційне дослідження присвячене проблемі формування екологічної культури студентів економіко-гуманітарних коледжів. Доведено, що екологічна культура постає новою світоглядною парадигмою та істотним аспектом соціокультурного буття, що потребує формування екологічно орієнтованого мислення, спрямованого на критичне переосмислення антропогенного впливу на навколишнє середовище, необхідності глибокого розуміння нерозривного зв’язку між людиною та природою на ціннісній морально-естетичній основі на засадах усвідомлення реалізації альтернативних підходів економного споживання у проблемному полі небайдужості, співпереживання та обмеження особистісних потреб.
Здійснено експлікацію екологічної культури на основі таких визначальних теоретико-методологічних засад осмислення особливостей формування нової екологічної парадигми у проблемному полі взаємодії «людина-природа», як: ноосферне мислення, ідеї «нового гуманізму», «коеволюційний підхід», «концепції сталого розвитку». Відзначено, що екологічна культура як складова культури в цілому та істотний компонент особистісної культури постає як прагнення реалізувати людське життя в природному середовищі на ціннісній морально-духовній основі, потребуючи усвідомлення нерозривного зв’язку людини з природою й необхідності формування глибокого розуміння взаємоузгодженості особистих потреб із збалансованим ладом природного довкілля.
У дисертації експліковано теоретико-методологічний досвід вітчизняної та зарубіжної теорії та практики проблем екологічної культури студентів економіко-гуманітарних коледжів, обґрунтовано компоненти, критерії, показники та рівні її сформованості.
Визначено нові підходи до формування екологічної культури шляхом упровадження педагогічних умов і структурно-функціональної моделі, здійснено експериментальну перевірку їх результативності під час вивчення дисциплін «Біологія», «Екологія», «Українська література». Зокрема, комплекс педагогічних умов у дослідженні складають: екологізація змісту дисциплін загальнонаукової і соціально-гуманітарної підготовки на засадах інтегративного підходу; спрямованість підготовки студентів економіко-гуманітарних коледжів на формування екологічної етики, заснованої на екологічних імпративах і ціннісному ставленні до природи; актуалізація особистісного потенціалу студентів в екологічно орієнтованому освітньому середовищі; забезпечення мотивації майбутніх фахівців соціально-економічних спеціальностей до екологічно доцільної професійної діяльності.
Доведено, що педагогічна модель формування екологічної культури студентів економіко-гуманітарних коледжів засобами реалізації інтегративного підходу являє собою системний комплекс, що містить цільовий, теоретико-методологічний, організаційно-змістовий та результативний блоки, що репрезентують цілеспрямований педагогічний пошук та фундаментальну стратегію змін у процесі реалізації екологічної та фахової освіти з метою професійного та особистісного становлення.
