Ладика В. О. Хірургічна тактика лікування відкритих переломів кісток гомілки із значним пошкодженням м’яких тканин

English version

Дисертація на здобуття ступеня кандидата наук

Державний реєстраційний номер

0423U100101

Здобувач

Спеціальність

  • 14.01.21 - Травматологія та ортопедія

13-06-2023

Спеціалізована вчена рада

Д 26.606.01

Державна установа "Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України"

Анотація

Дисертаційна робота на тему «Хірургічна тактика лікування відкритих переломів кісток гомілки із значним пошкодженням м’яких тканин» присвячена актуальному питанню хірургічного лікування пацієнтів з відкритими переломами кісток гомілки III ступеня за класифікацією GustiloAndersen. Актуальність даної теми обумовлена: гетерогенністю даної групи пошкоджень; непрогнозованістю результатів хірургічного лікування; відсутністю досліджень в Україні по визначенню показників маркерів запального процесу для об’єктивізації виявлення раннього локального запального процесу та визначення хірургічної тактики лікування пацієнтів з відкритими переломами кісток гомілки із значним пошкодженням м’яких тканин; відсутністю диференційованого підходу щодо вибору тактики хірургічного лікування відкритих переломів кісток гомілки III ступеня за класифікацією Gustilo-Andersen; значним рівнем ускладнень та незадовільних результатів при хірургічному лікуванні таких переломів. Для вирішення завдання дослідження було проведено проспективне та ретроспективне дослідження, яке було пов'язане із вивченням динаміки маркерів запального процесу (лейкоцити, ШОЕ, СРБ, ІЛ-6) у пацієнтів з відкритими переломами кісток гомілки із значним пошкодженням м’яких тканин. Першу групу пацієнтів, яка склала 38 постраждалих, їм виконували заміну методу фіксації перелому, було поділено на дві підгрупи: у 1 підгрупі у 21(55,26%) пацієнта оцінювались показники маркерів запального процесу, такі як лейкоцити, ШОЕ, СРБ, ІЛ-6 на 1, 3, 7, 14 і 21 добу з моменту травми. У 2 підгрупі у 17 (44,74%) пацієнтів також оцінювалися показники маркерів запального процесу, як і в першій підгрупі, окрім ІЛ-6. В другу групу увійшов 41 пацієнт (первинне і остаточне лікування в АЗФ), їх всіх також було поділено на дві підгрупи. Третю підгрупу склало 18 (43,90%) пацієнтів, яким проводилась оцінка показників маркерів запального процесу, включаючи ІЛ-6. До 4 підгрупи увійшло 23 (56,10%) пацієнта із відкритими переломами кісток гомілки, яким проводилась експертиза показників маркерів запального процесу, за винятком ІЛ-6. Було виконано розподіл всіх досліджуваних пацієнтів по підгрупах згідно з віком, статтю та ступенем відкритого перелому за класифікацією Gustilo-Anderson. В результаті проведеного дослідження, доведено, що використання показників, таких маркерів запального процесу, як СРБ та ІЛ-6 на 3, 7 та 14 добу з моменту травми об’єктивізує виявлення раннього локального запального процесу та дає можливість оптимізувати хірургічну тактику лікування пацієнтів з відкритими переломами кісток гомілки із значним пошкодженням м’яких тканин. Встановлено, що відмінності показників ІЛ-6 під час повторних досліджень є статистично достовірні з ймовірністю понад 95% і є найбільш чутливим індикатором раннього розвитку інфекційних ускладнень у пацієнтів з відкритими переломами кісток гомілки III ступеня за класифікацією Gustilo – Anderson. Проведений нами аналіз результатів хірургічного лікування пацієнтів з відкритими переломами кісток гомілки III ступеня за класифікацією Gustilo – Anderson з використанням запропонованої тактики хірургічного лікування та лабораторного обстеження з визначенням показників маркерів запального процесу показав суттєві переваги: збільшення кількості гарних результатів на 15,7%, зменшення незадовільних – на 7,9%, зменшення нагноєнь післяопераційної рани на 9,0%, незрощень великогомілкової кістки – на 4,3%, хронічних остеомієлітів – на 6,6%, контрактур у колінному і гомілково-надп’ятковому суглобах – на 8,6%.

Файли

Схожі дисертації