Шерепітко В. В. Генетичні основи адаптивної селекції сої

Об'єкт дослідення:Удосконалення та розробки нових методів ідентифікації генотипів за морфофізіологічними та молекулярними критеріями на рівні спорофіту і гаметофіту. Мета дослідження:Обґрунтовати генетичні основи створення високопродуктивних сортів сої з коадаптованим асоціюванням генів холодо-, посухо-, жаро-, патогеностійкості, пластичності та стабільності. Методи дослідження: загально прийняті генетичні, фізіологічні, біохімічні, молекулярні, селекційні та статистичні методики. Результати,новітність: 1.Встановлено, що фенотипні відмінності в прояві кожної з таких цінних кількісних ознак рослини, як маса бобу, маса бобів з продуктивного вузла, маса насінин в бобі у досліджуваних генотипів культурної (Glycine max) та дикої уссурійської (G.soja) сої зумовлюються ефектом 4 або 5 незалежно успадковуваних головних генів (олігогенів). 2.Виявлено, що у диких генотипів порівняно високий ступінь стабільності зернової продуктивності рослин супроводжується зростанням варіабельності (пластичності) її компонентів. 3.Отримано дані, які свідчать про відносну незалежність у цієї культури генотипних факторів, що контролюють холодостійкість на стадіях проростання насіння, росту і розвитку сходів та формування бобів. 4.Розроблено методичні підходи добору термостійких генотипів на основі інгібіторно-протеїназного та пероксидазного тестів. 5.Виявлено можливість проведення мікрогаметофітного добору у сої за стійкістю до екстремальних температур та ураження патогенами. 6.Показано, що ідентифікація генотипного різноманіття сої на основі маркерів поліморфізму ДНК (ISSR маркери) розкриває нові перспективи цілеспрямованого добору вихідного матеріалу для адаптивної селекції, включно серед культурної (G.max) та дикої (G.soja) сої.7. В процесі досліджень створено 8 нових сортів сої, з яких 3 сорти (Подільська 1, Подолянка і Подільська 416) занесені до реєстру сортів України. Галузь використання: генетика, селекція та насінництво.