Марченко О. В. Богошукання як людинотворчість: філософсько-персоналістичний аналіз еволюції релігійно-етичної думки в Україні.

В дисертації вперше проведено цілісний аналіз еволюції ідеї богошукання у вітчизняній релігійно-філософській культурі. На основі осмислення релігійно-етичних концепцій, творчості та життєвого досвіду її провідних представників богошукання розглядається як важливий шлях самовизначення та самореалізації особистості. Прослідковується сутнісний взаємозв'язок пошуку людиною Бога та її творчо-особистісного самоздійснення, коли пошук Бога для людини стає насамперед пошуком себе, своєї людяності, істинної форми власного існування, актуалізацією нових духовних і моральних вимірів свого буття, засобом виявлення глибинних антропокультурних смислів людського існування, перетворюється на процес морального зростання особистості, її духовного преображення. У дисертаційному дослідженні відстоюється думка, що у вітчизняній філософії імператив особистісної самореалізації, який вимагає від людини постійного виходу за межі наявного буття, духовного зростання, розглядається насамперед як здатність переводити універсум божественного буття у внутрішній світ особистості на етичній основі. Буття-з-Богом постає для людини джерелом її духовності, а також важливою формою онтологічного самовизначення, системою орієнтирів у навколишньому світі та у власному бутті, орієнтирів, які набувають особливого значення для сучасної людини, яка, сподіваючись вийти із стану духовної кризи, шукає таких шляхів до Бога, які б відповідали її духовним потребам, повноті її власного досвіду. Ключові слова: богошукання, людинотворчість, самоздійснення, самопізнання, святість, обоження, "внутрішня людина", серце, Абсолют, цілісність.