Галич С. Р. Прееклампсія як синдром психоемоційної та вегето-судинної дизадаптації

На підставі обстеження 670 пацієнток показано, що особистісні характеристики жінки (психотип, психоемоційна стабільність, тривожність, депресивність, стресостійкість) у передгравідарному періоді обумовлюють ризик виникнення прееклампсії (ПЕ). Встановлено динаміку змін означених показників впродовж фізіологічної вагітності та у процесі розвитку ПЕ. Доведено, що зменшення рухових (на 45 %) та зростання мімічних (на 75 %) реакцій внутрішньоутробних пацієнтів (ВП) характерне для прогресування фізіологічної вагітності. Констатовано, що тривалий перебіг ПЕ та порушень кровоплину у фето-плацентарному комплексі спричиняють збіднення емоційних реакцій ВП. Показано, що прогресування ПЕ супроводжується стійким переважанням симпатичної ланки ВНС впродовж усієї вагітності, виснаженням її діяльності при важких формах, недостатнім вегетативним забезпеченням вагітності. Встановлена патогенетична роль порушень кровоплину в одній із хребтових та внутрішній сонній артеріях, які передують клінічним проявам ПЕ та виразніші при її прогресуванні. Показана ефективність застосування немедикаментозних (аквагімнастика, масаж), та медикаментозних методів профілактики, що дозволило зменшити частоту ПЕ на 9,7 %, перинатапьну захворюваність - на 23,6 %. Показана ефективність диференційованого ведення пологів у пацієнток з ПЕ з використанням гідротерапії.