Василюк С. М. Патогенетичне обґрунтування комплексного хірургічного лікування хворих на синдром діабетичної стопи

В роботі розглянено питання лікування гнійно-некротичних ускладнень синдрому діабетичної стопи, з врахуванням патогенетичних особливостей розвитку цієї патології. На основі вивчення особливостей вуглеводного обміну, кровопостачання печінки, її білоксинтезувальної функції і активності органоспецифічних ферментів, стану гуморального і клітинного імунітету, рівня IL-1?, IL-8 і IL-10, перекисного окислення ліпідів і антиоксидантного захисту, рівня середньомолекулярних пептидів, цитоархітектоніки еритроців, ендотеліальної дисфункції та рівня інгібіторів фібринолізу, у хворих на синдром діабетичної стопи з гнійно-некротичними процесами різного ступеня тяжкості розпрацьовано тактику і основні напрями комплексного хірургічного лікування. У комплексне хірургічне лікування запропоновано вводити пункційну трансплантацію фрагментів підшлункової залози новонароджених поросят з подальшою катетеризацією нижньої надчеревної артерії і одночасними операційними втручаннями на стопі. Через катетеризовану артерію у післяопераційному періоді запропоновано проводити внутрішньоартеріальну тривалу регіональну інфузію лікарських середників в уражену кінцівку за допомогою пульсового дозатора впродовж 7-10 діб. Серед хворих, яким проводили традиційне лікування, загоєння ран вдалося досягнути у 70,4 % пацієнтів. У 29,6 % виконано ампутації нижньої кінцівки на рівні стегна. Серед пацієнтів у яких проводили внутрішньоартеріальну тривалу регіональну інфузію вдалося досягнути загоєння ран у 86,9 % і у 13,1 % виконано ампутацію нижньої кінцівки на рівні стегна. Серед хворих, яким виконали трансплантацію фрагментів підшлункової залози новонароджених поросят, рановий дефект загоївся у 97,4 %. У 2,6 % виконано високу ампутацію.