Карабань М. В. Комплексна патогенетична терапія хвороби Паркінсона (клінічні, діагностичні, медико-соціальні аспекти).

Дисертація присвячена вивченню ефективності патогенетичної терапії у хворих на хворобу Паркінсона (ХП) на основі комплексного діагностичного підходу до оцінки клінічного перебігу захворювання, його зв'язку з результатами лікування на різних стадіях розвитку і з медико-соціальними факторами інвалідізації, розробки ал-горитму діагностики, лікування ХП і принципів етапної патогенетичної терапії. Побічні ефекти при багаторічній леводопа-терапії пов'язані із стадією ХП, ві-ком хворого, тривалістю хвороби і лікування. Коморбідні захворювання (цукрови діабет 2 типу, артеріальна гіпертезія) викликають у хворих на ХП дисліпопротеіде-мію, зменшення швидкості мозкового кровотоку, що є ризиком для розвитку судин-ної патології, а немоторні симптоми при ХП (когнітивні порушення, депресія) ускладнюють перебіг захворювання. Церебральна атрофія, за даними МРТ, виявлена у скроневій і потиличній корі, а ступінь когнітивних порушень корелює з порушен-нями мови і постуральною нестабільністю. Вкорочення довжини тіломер є найбільш раннім предиктором доклінічної стадії ХП. При хворобі Паркінсона відбувається по-ниження співвідношення церебральних метаболітів (NAA/Cho і Cho/Cr) в чорній суб-станції (SN) і лентикулярних ядрах, збільшення Cho і зменшення NAA в SN. Регіональні відмінності NAA/ Cr в області гіппокампу є нейрохімічним марке-ром ризику розвитку деменції у хворих на ХП. MRS-показником фармакотерапевти-чної активності препаратів леводопи можна вважати збільшення концентрації NAA і Cr і зменшення Cho в SN. Алгоритм комплексної патогенетичної терапії (КПТ) при ХП базується на принципі етапності лікування у відповідності з типовими варіантами клінічного перебігу захворювання і показниками психо-соціальної адаптації хворих.