Ушкварок Л. Б. Патогенетичні підходи до вибору раціональної фармакотерапії хронічної серцевої недостатності із збереженою систолічною функцією лівого шлуночка.

Об'єкт дослідження: ХСН із збереженою систолічною фун-кцією лівого шлуночка Мета дослідження: розробити терапевтичні режими і систе-му індивідуального прогнозування їх ефективності у хворих на хронічну серцеву недостатність із збереженою систоліч-ною функцією лівого шлуночка на основі визначення особли-востей активації ренін-ангіотензин-альдостеронової і симпа-то-адреналової систем, імунного запалення та процесу апоп-тозу, порушень ендотеліальної функції в залежності від сту-пеню збереження систолічної функції лівого шлуночка. Методи дослідження: клінічні, біохімічні, інструментальні (ехокардіоскопія, доплерехокардіоскопія, проба с реактивною гіперемією), морфо-функціональні, статистичні. Теоретичні і практичні результати: практичне значення роботи полягає в розробці диференційованої терапії ХСН із збереженою систолічною функцією лівого шлуночка в під-групах хворих з ФВ?50% і ФВ=41-49% на основі визначення ролі активації різних гомеостатичних систем організму в па-тогенетичних процесах формування та прогресування ХСН. Результати дослідження підкреслюють, що у виборі терапев-тичних режимів ХСН важливо враховувати як стан гомеоста-тичних систем організму хворих, так і ФВ ЛШ. Важливого практичного значення набувають розроблені критерії розвит-ку та прогресування ХСН. Так, фармакологічна корекція, на-правлена на «критерії розвитку ХСН», у хворих на ХСН із збереженою систолічною функцією лівого шлуночка вплива-тиме на перехід хворих в більш важкий функціональний клас (ФК) ХСН, а її застосування на початкових етапах розвитку гіпертонічної хвороби та ІХС може уповільнити розвиток ХСН. Доведено, що моніторування показників активації про-цесу апоптозу у хворих на ХСН із збереженою систолічною функцією лівого шлуночка можливо використовувати як ран-ні маркери зниження систолічної функції ЛШ і прогресування ремоделювання ЛШ. Використовування розробленого алго-ритму диференційованого вибору найефективнішого режиму терапії хворих на ХСН із збереженою систолічною функцією лівого шлуночка, засноване на обліку ступеня відхилення по-казників гомеостазу від контрольних значень, дозволить під-вищити ефективність лікування хворих на ХСН із збереже-ною систолічною функцією лівого шлуночка на 25%. Прове-дене дослідження вносить вклад в розробку основних підхо-дів до терапії ХСН із збереженою систолічною функцією лі-вого шлуночка. Новизна: уперше показані відмінності в активації таких нейрогуморальних систем, як САС (норадреналін, адреналін), РААС (ангіотензин II, альдостерон), системи протеиназ і їх інгібіторів, в порушенні ендотеліальної функції (ендо-телін-1, тромбоксан В2, цГМФ, 6-кето ПГФ 1?), актива-ції цитокінів (ФНП-?, ІЛ-1?, ІЛ-4, ІЛ-6) та чинників апоптозу (р53, sCD95) у хворих на ХСН залежно від ступеня збереження систолічної функції ЛШ в групах хворих з ФВ=41-49% і з ФВ?50%. Упе-рше відзначено, що предикторами розвитку ХСН із збереже-ною систолічною функцією лівого шлуночка є такі нейрогу-моральні показники як норадреналін, ендотелін-1, ІЛ-1?, ІЛ-4, ІЛ-6, тонін, кальпаїни, інгібітори протеїназ (?-1-ИП, ?-2-МГ). До ведучих предикторів прогресування та ісходів ХСН були віднесені р53 і sCD95. Уперше виявлено, що відмітною особ-ливістю патофізіологічних процесів при ХСН з ФВ=41-49% порівняно з ХСН з ФВ?50% є активація процесів апоптозу і РААС і їх взаємообумовлене посилювання цих процесів. Ступінь упровадження: результати дисертаційної роботи впроваджено в лікувальну практику клінічних відділень ДУ «Інститут терапії імені Л.Т. Малої АМН України», (м. Хар-ків), лікувальних установ Харківської, Вінницької, Дніпропе-тровської, Івано-Франківської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Полтавської, Херсонської, Черні-гівської областей України, про що свідчать відповідні 28 ак-тів впровадження. Видано методичні рекомендації з грифом МОЗ України: «Лікування артеріальної гіпертензії і профілак-тика її ускладнень в терапевтичній практиці: дані доказової медицини» (2006), «Хронічна серцева недостатність у прак-тиці сімейного лікаря: місце антагоністів ангіотензину II» (2006). Сфера використання: медицина, кардіологія.