Об'єкт дослідження: соціальні та інституціональні зміни в умовах трансформації економічної системи суспільства. Мета дослідження: вирішення актуальної наукової проблеми щодо визначення природи походження та розробки теоретико-методологічних основ теорії соціального капіталу як соціоеко-номічного інституту в умовах трансформації економічної сис-теми. Методи дослідження: методи формальної логіки; методи діалектичної логіки; структурно-функціональний і факторний аналіз; описово-індуктивний метод; формально-юридичний метод; історико-порівняльний метод. Результати: встановлено структуру соціального середовища, визначено закони структу-ри, функціонування і розвитку соціального середовища; дослі-джено структурно-функціональні основи економічної системи та запропоновано чотирьохсекторну соціалізовану модель наці-ональної економіки; виявлено генезис соціального капіталу; надана авторська концепція економічної теорії соціального капіталу; визначено сферу створення соціального капіталу сус-пільства; розроблено методологію включення в структуру суку-пного суспільного капіталу групи нематеріальних капіталів, визначено їхні властивості та ознаки; запропоновано механізм формування гуманітарного капіталу суспільства і створення гуманітарної інфраструктури, що відповідає його функціям; досліджено природу походження, сутність, функції та форми соціального капіталу як інституціонального ресурсу економіч-ного розвитку суспільства; встановлено особливий характер руху соціального капіталу; розроблено засади економічної тео-рії соціального капіталу як складової частини інституціональної економічної теорії; складено типологію соціальних інститутів, що регламентують взаємодію економічних агентів; встановлено ознаки і властивості неформальних інститутів, що впливають на поведінку економічних агентів; розроблено методологію нагро-мадження і споживання соціального капіталу як мережі міжосо-бистісних, колективно-групових соціальних зв'язків; обґрунто-вано теоретичну і прикладну цінності використання соціального капіталу як соціоекономічного інституту підвищення добробуту нації. Новизна: вперше: розроблена економічна теорія соціаль-ного капіталу; визначено джерело соціального капіталу; вису-нуто й обґрунтовано авторську наукову гіпотезу, а саме: сферою створення соціального капіталу є духовне виробництво як клю-човий компонент сучасного нематеріального виробництва; об-ґрунтовано, що соціальний капітал є структурним елементом нематеріального капіталу, який поєднує людський, інтелектуа-льний, культурний, символічний, інституціональний види капі-талів, забезпечує формування гуманітарного капіталу суспільс-тва; визначено, що потенціал соціального капіталу існує у формі мережі соціальних зв'язків; встановлено, що соціальний капітал як економічний інститут виступає неформальним компонентом соціального зв'язку, формує його якість, забезпечує взаємодію агентів шляхом реалізації своїх властивостей; сформовано нау-кове уявлення щодо процесу нагромадження і споживання соці-ального капіталу як господарської практики встановлення між-особистісних, колективно-групових соціальних зв'язків з метою максимізації економічної корисності агентів за рахунок ресурсу взаємності партнерських зобов'язань; одержали подальшого розвитку: концепція фірми як "суми контрактів", дотримання агентами інституціональних меж в контексті організаційної культури фірми; концепція конвергенції. Область викорис-тання: республіканська
