Лазаренко О. М. Розробка та дослідження нових тромборезистентних і антипроліферативних покриттів стентів для імплантації в судини малого діаметру. Експериментальне дослідження.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за фахом 14.01.03 - хірургія. Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л.Шупика МОЗ України, Київ, 2008. На основі міждисциплінарних комплексних досліджень встановлено, що практично всі покриття, на цей час наносяться на стенти, зазнають агресивної реакції з боку організму реципієнта, яка проявляється в корозії елементів конструкції стентів. Виявлено, що причинами розвитку рестенозу в просвіті стенту в судинах малого діаметра є ригідність судинної стінки в місці імплантації стенту, циліндрична форма конструкції стенту, що приводить до нерівномірного навантаження на стінку судини, механічному подразненню її структур і підвищеній реакції тканин. Встановлено, що показником тромбогеності покриттів є зниження концентрації фібриногену більш ніж на 30%, зменшення на 35% кількості тромбоцитів у цільній крові та зміна їх функціональної активності в присутності різних концентрацій індуктора агрегації тромбоцитів (аденозин дифосфата). Показано, що тромборезистентність покриття є необхідною, але не достатньою вимогою до матеріалу для виготовлення стентів. Встановлено закономірності зміни товщини стінок судини при використанні покриттів різної природи. Показано, що стент із нержавіючої сталі 316L без покриття дає збільшення товщини стінки судини на 40%,. покриття стенту цирконієм приводить до атрофії стінки судини на 9%, а нанесення фторовмісних поліуретан сечовин на 15%, у порівнянні з інтактним сегментом судини (р<0,001). Показано, що нанесення на стент із нержавіючої сталі 316L покриттів фторовмісних поліуретан сечовин з ароматичними подовжувачами ланцюга, з атомами фтору в орто- або пара- положенні та покриттів на основі цирконію перешкоджають виникненню корозії металу. Нанесення адаптуючої композиції на поверхню стента також перешкоджає виникненню корозії металу і сприяє утворенню мінімального шару неоінтими, що становить не більше як 2% в порівнянні до інтактного сегменту судини (р<0,001). У дисертації вперше запропонован метод визначення біосумісності матеріалів з живим організмом, заснований на визначенні сили адгезії високо специфічної афіної пари "антиген-антитіло" за допомогою атомно-силової мікроскопії. Метод може бути впроваджен у клініці для експрес тестування матеріалу імпланту з метою прогнозування його сумісності з організмом певного реципієнта. Проведення в клініці обстеження пацієнтів перед імплантацією стентів у судини малого діаметру за розробленим алгоритмом, дозволить уникнути розвитку рестенозу в стенті і необхідності зворотної госпіталізації з рецидивом захворювання, значно зменшить вартість оперативного втручання і поліпшить якість лікування хворих. Ключові слова: стенти, судини малого діаметру, нові покриття, рестеноз у стенті, нанотехнології, прогноз, експеримент.