На основі результатів комплексного обстеження 312 хворих зі спонтанними крововиливами в задню черепну яму вивчено їх етіопатогенез, локалізацію, клінічні прояви та прогноз. Показано, що основними причинами крововиливів є артеріальна гіпертензія, артеріальні аневризми, кавернозні ангіоми та артеріовенозні мальформації. Крововиливи в задню черепну яму, незалежно від етіологічних факторів, частіше виникають у чоловіків (56,4±2,8%), ніж у жінок (43,6±2,8%). На тлі артеріальної гіпертензії зазвичай виникають крововиливи в паренхіматозні структури задньої черепної ями, в стовбурові відділи майже вдвічі частіше, ніж у мозочок (відповідно 59,4±3,8% і 36,5±3,8%); у 4,1±4,2% випадків діагностовані дифузнi крововиливи в мозочок і стовбур мозку (Р<0,05). Переважають крововиливи в глибинні відділи мозочка та стовбура мозку; тегменто-стовбурові крововиливи характеризуються тяжким клінічним перебігом. Гіпертензивні крововиливи в стовбур мозку частіше, ніж крововиливи в мозочок, супроводжуються проривом крові в шлуночкову систему та субарахноїдальний простір. Субарахноїдальні крововиливи, які виникають внаслідок розриву артеріальних аневризм, часто (75,5±4,3%) мають неускладнений перебіг, без дислокаційного синдрому. Субарахноїдально-паренхіматозні крововиливи з дислокаційним синдромом, як і субарахноїдально-паренхіматозно-вентрикулярні, трапляються рідше (відповідно 9,2±2,9% і 8,2±2,8%). Субарахноїдально-вентрикулярний крововилив, що супроводжується розвитком гідроцефалії, виникає рідко (7,1±2,8%). Для артеріовенозних мальформацій задньої черепної ями характерним є поєднання субурахноїдального крововиливу та прориву крові в мозочок (87,5±8,2%), рідше (12,5±2,2%) - в стовбур мозку. Геморагії в паренхіму мозочка частіше є поверхневими. Для артеріовенозних мальформацій задньої черепної ями характерні рецидиви крововиливу. Обмежені субепендимарні гематоми в стовбурі мозку, які розсувають, а не руйнують тканини, найчастіше є наслідком кавернозних ангіом. Крововилив поглиблює наявну вогнищеву псевдотуморозну симптоматику. Масивні крововиливи в стовбур мозку спричиняють порушення ліквороциркуляції. Розроблений алгоритм діагностики крововиливів у задню черепну яму в залежності від їх локалізації, клінічних проявів та етіологічних факторів. Визначені основні прогностичні критерії при спонтанних крововиливах у задню черепну яму в залежності від їх локалізації, причин і клінічних проявів, що дозволяє обрати оптимальний алгоритм діагностики та лікування хворих. Ключові слова: задня черепна яма, мальформація, артеріальна гіпертензія, ангіографія, комп'ютерна томографія, діагностика, прогнозування.
