Гончарь М. О. Клініко-інструментальні та біохімічні зіставлення стану серцево-судинної системи у дітей з природженими вадами серця.

Дисертацію присвячено актуальній проблемі підвищення ефективності профілактики розвитку та прогресування серцевої недостатності, спостереження та реабілітації дітей із природженими вадами серця в доопераційному періоді та після кардіохірургічної корекції шляхом поглибленого вивчення процесів ремоделювання серця та функціонального стану серцево-судинної системи, біомаркерів ушкодження міокарда та активності мозкового натрійуретичного пропептида; створення концепції розвитку патологічного процесу та розробка на цій основі алгоритму доклінічної діагностики серцевої недостатності. Вперше на основі інтегральної клініко-інструментальної та біохімічної оцінки стану серцево-судинної системи у 801 дитини із природженими вадами серця виділено особливості проявів серцевої недостатності у пацієнтів зі збідненням і збагаченням малого кола кровообігу. Доведено доцільність використання тропоніну І і мозкового натрійуретичного пропептида в клінічному веденні пацієнтів із ПВС, запропоновано додаткові критерії для індивідуалізації диспансерного спостереження, заходів терапії й реабілітації. Досліджено частоту формування і варіанти міокардіальної дисфункції у дітей із ПВС до та після кардіохірургічної корекції; обґрунтована доцільність її визначення в якості доклінічної стадії СН. Розроблено алгоритм діагностики доклінічної стадії серцевої недостатності у дітей з природженими вадами серця з використанням шкали оцінки функціонального стану серцево-судинної системи. На основі аналізу варіантів ремоделювання серця після кардіохірургічної корекції ПВС, вивчення їх взаємозв'язку із формуванням систолічної та діастолічної міокардіальної дисфункції шлуночків і показників кардіальних біомаркерів визначено додаткові інформативні критерії оцінки функціонального стану серця, обґрунтована необхідність проведення та напрямки синдромно-патогенетичної реабілітації.