Остащук І. Б. Сакральний символізм як феномен християнської комунікації.

Дисертація є комплексним філософсько-релігієзнавчим дослідженням природи, ґенези, функцій та структурно-формальних виражень сакрального символізму як феномену християнської комунікації. Проаналізовано методологічну парадигму аналізу сакрального символізму, до якої включено лінгвокультурологічний, феноменологічний, герменевтичний, семіотичний і компаративний методи, що розкривають комунікативно-прагматичні аспекти семантико-номінаційного потенціалу християнського сакрального символізму. Розглянуто символічну складову в дискурсному вимірі мови релігії, що структурується у концептуальні ієрархічно узгоджені текстові побудови, зокрема в інтертекстуальні та автокомунікаційні моделі, що відображають кваліфікативно-аксіологічні сфери релігійного пізнання та сакрально-мистецького інтерпретування дійсності. Проаналізовано окремі групи християнської сакральної символіки, зокрема Святого Духа, води і простору, які включені в загальну картину християнського символізму як систему усталених концептів. Прослідковано спадкоємність християнського символізму із давньогрецької та давньоєврейської традицій на рівні зовнішньої форми і концептуального змісту. Висвітлено і зіставлено розуміння символізму в католицизмі, православ'ї й протестантизмі. Розкрито особливості самобутнього українського коду християнського символізму, який сформувався на основі неповторного синтезу слов'янсько-язичницького, скандинавсько-міфологічного, біблійного, візантійського, західноєвропейського культурно-релігійних смислових кодів і формотворчих виражень, що відображено в мистецько-художній, народно-побутовій та академічно-філософській сферах.