Дисертаційне дослідження присвячене вивченню ціннісно-світогляднних пріоритетів сучасної освітньої парадигми. З'ясовано, що вирішальною детермінантою генезису освіти є конкретно-історичний формат соціуму, тому ефективне виконання освітою своїх функцій і поступальний розвиток виявляються апріорі неможливими за умов ігнорування визначальних тенденцій суспільного буття - тих мегатрендів, котрі справляють вирішальний, імперативний вплив на становлення соціуму в цілому і освіти як його невід'ємної складової частини зокрема. Розкрито онтологічну зумовленість випереджаючої функції розвитку системи освіти в сучасному суспільстві, яка пояснюється якісно новим масштабом детермінуючого впливу системи освіти на формування реалій інформаційного суспільства. Сучасна українська освіта стоїть перед необхідністю відповіді на двоєдиний виклик: з одного боку, йдеться про потребу бути на рівні вимог глобалізованого й інформаційного суспільства, з іншого боку, доводиться враховувати об'єктивні ресурсні обмеження, які є результатом кризових соціально-економічних процесів у межах України і світового господарського комплексу. Світоглядні основи виявляться переконливими, а відтак освітня парадигма набуде ефективних ознак у тому разі, якщо в ній буде відображена взаємопотнеціююча дія визначальних чинників розвитку освіти і суспільства в цілому. Концептуалізовано положення, згідно з яким ефективною парадигмою сучасної освіти повинна стати не певна сума знань і вмінь, а своєрідна духовна опора людини в сучасному світі як основа духовності й самореалізації, не лише "культура мислення", а й "культура розуміння". Освіта належить до найважливіших напрямків державної політики України. Держава виходить з того, що освіта - це стратегічний ресурс соціально-економічного, культурного і духовного розвитку суспільства, поліпшення добробуту людей, забезпечення національних інтересів, зміцнення міжнародного авторитету й формування позитивного іміджу нашої держави. Якісна освіта є необхідною умовою забезпечення сталого демократичного розвитку суспільства, консолідації усіх його інституцій, гуманізації суспільно-економічних відносин, формування нових життєвих орієнтирів особистості. Для філософії освіти принципове значення має проблема реалізації ідеалу творчої особистості в процесі навчання і виховання. Самоочевидним є прийняття нерозривної з цим ідеалом пріоритетної цінності креативної діяльності, активності суб'єкта, спрямованої на перетворення світу. Ця цінність - системоутворююча в культурі техногенної цивілізації, існування якої визначене інтенцією на створення і застосування нових технологій, на розвиток засобів і цілей діяльності, на формування все нових її видів.
