Орос М. М. Клініко-фармакогенетичні фактори впливу на фармакорезистентний перебіг епілепсії, їх роль в індивідуалізації лікування

У дисертації теоретично обґрунтовано і практично вирішено актуальну наукову проблему розробки критеріїв прогнозу фармакорезистентності та індивідуалізації лікування епілепсії на підставі вивчення клініко-генетичних та фармакогенетичних показників, що характеризують індивідуальні особливості фармакокінетики та фармакодинаміки протиепілептичних препаратів. Це дає можливість встановити ранні критерії прогнозу ефективності дії антиконвульсантів. Показано, що генетичний поліморфізм генів АВСВ1 Р-глікопротеїн rs1045642, Р-глікопротеїн rs1128503 та SCN1A rs3812718 впливає на ефективність протиепілептичної терапії хворих на епілепсію. Визначено, що комбінація СС поліморфізму генів Р-глікопротеїн rs1045642, Р-глікопротеїн rs1128503 та ТТ поліморфізму гена SCN1A rs3812718 може кваліфікуватися як прогностичний критерій фармакорезистентності епілепсії у певного пацієнта. На основі клініко-фармакогенетичних та клініко-електрофізіологічних показників розроблено критерії прогнозу ефективності протиепілептичних препаратів та запропоновано новий алгоритм клінічного ведення хворих з епілепсією. Цей алгоритм дозволяє суттєво скоротити час визначення фармакорезистентності, що, в свою чергу, зменшує час прогресування епілептогенезу. Тому використання альтернативних методів лікування епілепсії (в тому числі хірургічного) стає можливим ще до виникнення у пацієнта незворотних змін центральної нервової системи.